Ми у Facebook
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим Созонтович (16(27). 10. 1745, м. Глухів, нині Шосткинського району Сумської обл. — 22. 03(02. 04). 1777, Санкт-Петербург) — композитор, співак, музикант. Ще хлопцем міг брати участь у виступах Глухівської капели гетьмана Кирила Розумовського, який першим створював хорові концерти в нових класицистичних формах (зокрема, написав концерт «Не отвержи мене во время старости» на 8 голосів). Навчався у Києво-Могилянській академії, де вдосконалювався в мистецтві кантового та партесного співу, написав перші твори для хору. 1758 призначений півчим капели великого князя Петра Федоровича в Оранієнбаумі (нині м. Ломоносов Санкт-Петербурзької міськради). Брав уроки співу в італійської співачки Н. Ґарані. Виступав в Оранієнбаумі у провідних оперних партіях італійських композиторів Ф. Арайї («Олександр в Індії», 1759) і В. Манфредіні («Семіраміда пізнана», 1760). Від 1762 — співак придворної Італійської капели, де виступав разом з Є. Білоградською та Г. Марцинкевичем. 1763 одружився з придворною танцівницею Францинією Ібершер (Юбершер). У 1760-х рр. вивчав у Санкт-Петербурзі композицію в італійського композитора Ф. Цоппіса і написав хорові духовні концерти в новому класицистському стилі для Санкт-Петербурзької придворної співацької капели. 1769 був направлений за кордон для завершення навчання державним коштом. 1770 брав уроки композиції у видатного теоретика та історика музики Дж.-Б. Мартіні в м. Болонія (Італія, одночасно з В.-А. Моцартом). 1771 склав іспит на звання академіка-композитора у Болонській філармонічній академії (одночасно з Й. Мислівечком). 1772 написав Сонату для скрипки і чембало (м. Піза, Італія), а 1773 — оперу «Демофонт» (лібрето П. Метастазіо, поставлена у м. Ліворно, Італія — віднайдено 4 арії з бібліотеки Флорентійської консерваторії) та симфонію C-dur (віднайдена в одному з Ватиканських архівів) — перші відомі вітчизняні зразки інструментально-ансамблевого, оперного та симфонічного жанрів. На думку окремих дослідників, до цього періоду належать також хорові твори: «Літургія» (у 8-ми частинах), деякі Причастні вірші та хорові концерти. 1773 Максим Березовський повернувся до Санкт-Петербурга. Придворні кола недоброзичливо поставились до нього, і до кінця життя композитор не мав посади, що відповідала б його освіті й майстерності. Відомо, що він працював у Дирекції імператорських театрів, то виконавцем на музичному інструменті, то придворним композитором, в обов’язки якого входило написання другорядної музики до музичних спектаклів, балетів, опер. В останній період життя Максим Березовський бідував, бо отриманої платні йому явно не вистачало на проживання. Про його творчість цього періоду відомо дуже мало. Існує згадка про кантату, яку він створив для концертів І-го музичного клубу Санкт-Петербурга. Виходячи зі стилістичних особливостей, деякі дослідники відносять до цього періоду кілька хорових концертів. Нереалізованим залишився проект призначення його директором Катеринославської (нині Дніпро) музичної академії. Був одружений двічі. Друга дружина Надія Матвіївна померла зовсім молодою (у віці 27 років). Доведений до відчаю принизливим становищем і матеріальною скрутою, Максим Березовський наклав на себе руки.
Максим Березовський — один із основоположників української композиторської школи. Автор перших нині відомих українських творів у різних жанрах: опер, інструментальних ансамблів, симфоній, циклічних хорових концертів, літургічних піснеспівів. Його твори позначені глибоким драматизмом, тонким відчуттям гармонії та ладового колориту, високим рівнем володіння поліфонічною технікою. Вперше у вітчизняній практиці у композиторській творчості прозвучали мотиви високого гуманістичного пафосу, протесту проти сваволі, неприйняття зла та утвердження ідеї справедливості. Його можна вважати композитором перехідного періоду від барокових форм до класицистських естетичних принципів: музична мова та стилістичні прийоми, з одного боку, наближають їх до ранньокласицистичного європейського мистецтва, з другого — орієнтовані на виражальні засоби української професійної хорової музики барокового типу. І хоча в його творчості утверджувався новий класичний тип хорового концерту, на ній позначилися суперечливі стилістичні впливи та величина обдарування композитора, що не дозволяє однозначно трактувати приналежність Максима Березовського до певної стилістичної школи. З іншого боку, його творчість вперше в історії слов’янської музичної культури має яскраво виражений авторський почерк, що дозволяє вирізняти його особисту творчу манеру. В історію української музичної культури Максим Березовський увійшов передусім як автор циклічних (багаточастинних) хорових духовних концертів а капела, де він узагальнив надбання західно-європейської та вітчизняної хорової музики. Структурні принципи хорових концертів Максима Березовського були розвинені Д. Бортнянським, С. Дегтярьовим, а драматизація його музики вплинула на творчість А. Веделя й С. Давидова. Найяскравіший з творів Максима Березовського, де втілилися його світоглядні й естетичні принципи, — хоровий 4-частинний концерт «Не отвержи мене во время старости», що вважається зразком класичного мистецтва. Значна частина творчої спадщини Максима Березовського, що тривалий час вважалася втраченою, нещодавно була віднайдена, видана друком та записана на відео й на магнітні носії: 9 4-голосних концертів та симфонія До-мажор. На видання ще чекають віднайдені двоголосні концерти та окремі церковні піснеспіви.
Творчість Максима Березовського визнана міжнародною музичною спільнотою як явище світового значення. На честь його 250-річчя 1995 у Глухові йому було відкрито пам’ятник (скульптор І. Коломієць). Починаючи з 1996 в Україні регулярно проходять Всеукраїнські та Міжнародні музичні фестивалі, спеціальні творчі й наукові заходи, що присвячені творчості М. Березовського. 2005 на фасаді Болонської музичної академії старанням української діаспори йому було відкрито меморіальну дошку. Про Максима Березовського знято телесеріал, кіно- та відеофільми. На його честь названо вулиці у Чернігові, Рівному, Коломиї, Києві, Глухові, а також Глухівську дитячу школу мистецтв.
Література
Болховитинов Е. Березовский. Друг просвещения. Санкт-Петербург, 1805, июнь; Штелин Я. Музыка и балет в России ХVIII века / Пер. с немецкого. Ленинград, 1935; Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський. Максим Созонтович Березовський. Вінніпег, 1951; Витвицький В. Максим Березовський: Життя і творчість. Джерсі Сіті, 1974 (перевидання — Львів, 1994); Рыцарева М. Композитор М. С. Березовский: Жизнь и творчество. Ленинград, 1983; Юрченко М. Загадки однієї біографії // Музика. 1983. № 4; Його ж. Невідомий концерт Максима Березовського // Там само. 1995. № 5; Рыцарева М. Духовный концерт в России второй половины XVIII века. Санкт-Петербург, 2006; Шуміліна О. Стильова динаміка української духовної музики ХVII—XVIII століть (за матеріалами рукописних колекцій). Д., 2012; Рыцарева М. Максим Березовский. Жизнь и творчество композитора. Санкт-Петербург, 2013; Шумiлiна О. Композитор Максим Березовський: огляд прижиттєвих документальних матеріалів (до 270-річчя від дня народження) // Українська музика. Л., 2015. № 4(18); Юрченко М. Віднайдені чотириголосні хорові концерти Максима Березовського // Максим Березовський. Віднайдені хорові концерти. 1. Концерти чотириголосні. К., 2018.
М. С. Юрченко