Ми у Facebook
ПЛІШКА Павло (28. 08. 1941, м. Олд-Фордж, шт. Пенсильванія, США) — американський оперний і концертний співак (бас-баритон) українського походження. Закінчив Монклерський університет (шт. Нью-Джерсі, 1961), де в 1958 його почув директор Патерсонської ліричної опери А. Бояжіян і почав з ним займатися вокалом. У 1961 дебютував у Патерсонській опері партією Монаха в опері «Джоконда» А. Понкієллі. У 1967—2012 — соліст «Метрополітен-опери» в Нью-Йорку, де проспівав понад 50 оперних партій і взяв участь в 1642-х виставах (рекорд в 20 ст.). Серед них — «Борис Годунов» (однойменна опера М. Мусоргського), Грьомін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Заккарія, Філіп, Рамфіс, Людовіко («Набукко», «Дон Карлос», «Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Коллен, Скарпіа («Богема», «Тоска» Дж. Пуччіні), Лепорелло («Дон Жуан»В.-А. Моцарта), Дон Базіліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Фернандес («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Гарафа (ораторія «Самсон» Ґ. Генделя) та інші. Знявся в операх-фільмах «Турандот», «Борис Годунов» в авторській редакції, «Тоска», «Богема», «Лючія ді Ламмермур», «Луїза Міллер» та інші. Його партнерами були Л. Паваротті, Ф. Кореллі, М. Кабальє, П. Домінґо, українці Рената Бабак, А. Добрянський, диригенти Л. Бернстайн, Л. Маазель, З. Мета, Дж. Левайн, М. Ростропович та інші. Виступав на оперних сценах США, Канади, «Ґранд-опера» (Париж), «Ковент-Ґарден» (Лондон), «Ла Скала» (м. Мілан, Італія), «Штадсопер» (Відень), Баварської опери (м. Мюнхен, Німеччина), Великого театру (Москва), Національної опери України (Київ), де 27 і 29 вересня 1989 з великим успіхом виконав головну партію в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського (диригент І. Гамкало, солісти В. Грицюк, Г. Туфтіна, В. Пивоваров, С. Дубровін). Про його голос часопис «Vancouver Sun» писав: «Його голос наділений неповторною магією величі. Це голос імператора. І в горі, і в радості він розмовляє з Богом». Але співак підкреслив: «Моє тіло є абсолютно українським, мій розум є американським, бо я народився і виріс в Америці, я відчуваю своє горло і серце італійським, але я надзвичайно приємно почуваюся з українською музикою та з українською громадою». 5 серпня 1977 виступив на закладенні наріжного каменя під будівництво собору святого Юрія в Нью-Йорку, 22 січня 1978 в концерті з нагоди 60-річчя проголошення УНР, 17 листопада 1979 — на пошану патріарха Йосифа Сліпого, 20 листопада 1988 — до 1000-річчя Хрещення Руси-України, 18 червня 1990 — в залі «Карнеґі-Голл» разом із Львівським хором «Дударик». 17 квітня 1994 взяв участь у концерті до 100-річчя Українського народного союзу разом із Капелою бандуристів ім. Т. Шевченка (керівник В. Колесник) та хору «Сурма» (керівник М. Длябога). В спеціально написаній до ювілею «Урочистій кантаті» І. Карабицем та під його керуванням виконав сольну партію. У 1979 з участю піаніста Т. Гриньківа випустив платівку «Paul Plishka — sings songs of Ukraine» (1992 переписана в Парижі на компакт-диск), де записав 12 солоспівів М. Лисенка, К. Стеценка, В. Барвінського, М. Фоменка та обробок народних пісень Л. Ревуцького, М. Вериківського, Ю. Мейтуса, Д. Задора. У 1985 Український інститут Америки вшанував його титулом «Українець року». Він став членом Консультативної Ради Українського музичного інституту Америки (Нью-Йорк). У 1988 за виконання і запис партії баса в «Реквіємі» Дж. Верді нагороджений найпрестижнішою премією в області музики та запису Національної академії мистецтв та науки звукозапису «Ґреммі», вписаний до «Залу слави великих американських оперних співаків в Академії вокального мистецтва в Філадельфії, в 1990 вибраний доктором Монклерського університету, також нагороду «За неперевершену майстерність» в мистецтві штату Пенсильванії.
Література
М. Mayer. Paul Plishka // Opera News. 1977, 22 January; Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. К., 2007.
І. Д. Гамкало