Ми у Facebook
ШКЛОВСЬКИЙ Йосип Самуїлович (18. 06(01. 07). 1916, м. Глухів Чернігівської губ., нині Сумської обл. – 03. 03. 1985, Москва) – астрофізик. Доктор фізико-математичних наук (1950), член-кореспондент АН СРСР (1966). Ленінська премія (1960; відзначений за концепцію штучної комети). Навчався на фізико-математичному факультеті Далекосхідного університету (м. Владивосток, РФ, 1931–33), на фізичному факультеті Московського університету (1935–38), в аспірантурі Державного астрономічного інституту імені П. Штернберга (Москва, 1938–41). У 1941–85 працював у Державному астрономічному інституті імені П. Штернберга, де від 1953 очолював (від 1969 – на громадських засадах) створений ним відділ радіоастрономії, що згодом реорганізовано на відділ всехвильової астрономії. Там створив відому в світі астрофізичну школу. Водночас 1947–48 – у Симеїзькій обсерваторії Кримської астрофізичної обсерваторії (провів там перші в СРСР інфрачервоні спостереження). 1953–54 Йосип Шкловський прочитав у Московському університеті перший у СРСР курс з радіоастрономії. 1969–85 – засновник і завідувач відділу астрофізики новоствореного Інституту космічних досліджень АН СРСР (Москва). Розробив загальну теорію корони Сонця та теорію радіовипромінювання Сонця. 1953 вперше запропонував синхротронний механізм для пояснення випромінювання залишків наднових зірок, зокрема Крабовидної туманності. Розвивав теорію випромінювання квазарів, пульсарів та рентґенівських джерел. Брав активну участь у розвитку досліджень з позаатмосферної астрономії, зокрема рентґенівської. Член Лондонського королівського астрономічного товариства, Американської академії мистецтв і наук (1967), Національної академії наук США (1973), Королівського астрономічного товариства Канади, почесний доктор Паризької обсерваторії. 1968 відзначений нагородою Національної радіоастрономічної обсерваторії США «Лекція Карла Янського», 1972 – Золотою медаллю імені К. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства. На його честь названі: астероїд (відкритий 1976 М. Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії), кратер на Фобосі (супутник планети Марс), вулицю в Глухові.
Пр.: Солнечная корона. Москва; Ленинград, 1951; Космическое радиоизлучение. Москва, 1956; Физика солнечной короны. 2-е изд. Москва, 1962; Сверхновые звезды. Москва, 1966; Звезды: их рождение, жизнь и смерть. Москва, 1975; 1977; 1984; Сверхновые звёзды и связанные с ними проблемы. 2-е изд. Москва, 1976; Проблемы современной астрофизики: [Сб. статей]. Москва, 1982; 1988; И. С. Шкловский и современная астрофизика: Сб. статей. Москва, 1986.
Н. І. Шаховська