Ми у Facebook
ЗАСЯДЬКО Олександр Дмитрович (07(18). 11. 1779, м-ко Лютенька Гадяцького полку, нині село Миргородського р-ну Полтавської обл. – 27. 05(08. 06). 1837, Харків) – військовий діяч, конструктор ракетної зброї. Походив зі старовинного козацько-старшинського роду. Його прапрадід Яків Засядько був Лубенським полковником, прадід Лук’ян Якович і дід Данило Лук’янович очолювали Лютенську сотню, батько Дмитро Данилович обіймав посаду головного гармаша Запорозької Січі. Навчався в Артилерійському та інженерному шляхетському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі (1789–97). Відтоді служив у 10-му артилерійському батальйоні, що дислокувався в Херсонській губ. 1779 брав участь в італійському поході під командуванням А. Суворова. Від того ж року – на лінійному кораблі «Святий Петро», що належав до Середземноморської ескадри Ф. Ушакова. Воював під час російсько-турецької війни 1806–12. До початку боїв з наполеонівськими військами 1812 командував 15-ю артилерійською бригадою. 1813–14 – на Війні 6-ї коаліції європейських держав проти наполеонівської Франції та її союзників. Від 1815 на кошти, виручені від продажу маєтку поблизу Одеси, розпочав у рідному містечку експерименти зі створення ракетної зброї. Згодом першим розробив кілька типів бойових порохових ракет, спеціальний пусковий верстат, пристрій для наведення, організував їхнє виробництво та сформулював тактику використання ракетної зброї. Ракети Олександра Засядька мали дальність польоту 2888 сажнів, або понад 6000 м (англійські ракети Конгріва – до 2700 м). Створив прообраз сучасних реактивних систем залпового вогню – ракетну пускову установку, з якої можна було виконати залп відразу 6-ма ракетами. Вирахував кількість пороху, необхідного для польоту ракети на Місяць. У Санкт-Петербурзі 1820–27 керував навчальною артилерійською бригадою та Михайлівським артилерійським училищем (перший начальник), а також артилерійською лабораторією, Охтинським пороховим заводом і Гарматним ливарним двором. Створивши ракетну роту № 1, став одним із зачинателів нового виду збройних сил – ракетних військ. 1827 призначений начальником штабу генерал-фельдцехмейстера великого князя Михайла Павловича. Під час російсько-турецької війни 1828–29 командував артилерією в ході успішної осади міст Браїла (нині Румунія) та Варна (нині Болгарія). Ракети його конструкції тоді відіграли вирішальну роль у подоланні спротиву турецьких військ. 1829 Олександру Засядьку присвоїли звання генерал-лейтенанта. За роки служби відзначений орденами Святого Георгія 4-го та 3-го ступенів, Святого Володимира 4-го, 3-го та 2-го ступенів, Святої Анни 2-го та 1-го ступенів, Золотою зброєю «За хоробрість». Від 1834 – у відставці. Мешкав у Харкові, за 80 верст від якого його дружина володіла маєтком. Був похований у Курязькому Преображенському монастирі в с. Подвірки (нині Харківського р-ну; у радянський період могилу зруйнували вихованці дитячої колонії). 1993 вулицю Плеханова у Львові перейменували на вулицю Олександра Засядька (від серпня 2022 – Павла Сбитова). Вулиця з його ім’ям є в Полтаві. 2003 «Укрпошта» випустила марку «Олександр Засядько (1779–1837)» із серії «Конструктори ракет». Його іменем названо один з кратерів Місяця. 2017 у Лютеньці створено музей Олександра Засядька. На фасаді будівлі Лютенської школи йому встановлено меморіальну дошку.
Література
Чабан А. Перші ракетні старти // Наука і суспільство. 1982. № 8; Романчук О. К. Конструктор бойових ракет // Аксіоми для нащадків: українські імена у світовій науці: зб. нарисів. Л., 1992; Чередниченко В. Генерал Засядько: родовід козацький, ім’я світове // Україна молода. 1999, 17 черв.; Ваколюк В. С. Перші бойові ракети // Юний технік України. 2003. № 6; Плачинда С. Лицар Шпаги золотої // Столиця. 2004, 13–19 лют.; Цебрий В. Сын запорожского пушкаря, или Кто создал первые в мире ракетные установки // Киев. ведомости. 2008, 19 февр.
А. І. Шушківський