Дровняк Єпіфаній

ДРОВНЯК Єпіфаній (21. 05. 1895, с. Поворозник, поблизу м. Криниця, нині Криниця-Здруй Малопольського воєводства, Польща – 10. 10. 1968, с. Фолюш Кросненського воєводства, Польща, похований у м. Криниця) – живописець. Працював під 17-ма псевдонімами, серед яких – Никифор Ференч, Никифор Криницький, Криницький, Ян Никифор, Матейко з Криниці, Лемко Никифор. Срібна медаль Міжнародної виставки мистецтва глухонімих (Рим, 1957). З дитинства малював ікони, портрети, краєвиди, фантастичні будівлі і міста в техніці акварелі. Талант Єпіфанія Дровняка 1931 відкрив львівський художник Р. Турин, завдяки якому 1931 організовано у Львові першу виставку «Никифорових образків». 1932 його малюнки експонувалися в галереї у Парижі, після чого митця визнано яскравим представником «наївного» малярства та прийнято до плеяди світових художників. Після участі у виставці митців-самоуків (Львів, 1938) ім’я художника стало надзвичайно популярним. 1947 польська влада тричі переселяла Єпіфанія Дровняка як лемка на західні землі, а він повертався в рідні місця, і його залишили в спокої. 1957 польський мистецтвознавець А. Банах відкрив творчість художника вдруге. Автор понад 40-а тисяч робіт. Персональні виставки – у Варшаві (1949), Парижі (1959), Львові та Києві (1968). Картини експонувалися в Італії, Бельгії, Великій Британії, США, Бразилії тощо. У самобутньому стилі художника поєднано експресіонізм, сюрреалізм, кубізм із давньоукраїнським візантинізмом; його палітра відзначається колористичною повнотою і соковитістю. В акварелях домінує церковний пейзаж. Не зацікавлений ні славою, ні грошима, він продавав за безцінь або дарував тисячі своїх малюнків. 1960 отримав достойні житлові умови й офіційного опікуна-куратора. Хворий на астму і туберкульоз, втікав із санаторіїв додому; 1963 їздив на відпочинок у Болгарію. Деякі роботи зберігаються в Музеї етнографії та художнього промислу, Українському музеї Нью-Йорка. Об’єднання лемків у Польщі зверталося до ООН з пропозицією оголосити 1975 роком Єпіфанія Дровняка. Про його життя і творчість 1956 знято кінофільм (режисер Я. Ломницький, сценарій Ґ. Банах), 2004 – художній фільм «Мій Никифор» (режисер К. Краузе, у головній ролі – Х. Фельдман). 2006 встановлено пам’ятники Єпіфанію Дровняку у Львові (скульптор С. Олешко) та м. Криниця-Здруй, де також створено музей і встановлено меморіальну дошку на приміщенні греко-католицької церкви Святих апостолів Петра і Павла. 2020 у Києві ім’ям митця названо вулицю.

Твори

«Автопортрет перед школою» (1938), «Никифора вітають у лемківській хаті», «Сон про славу», «Автопортрет на тлі дому», «Святі з Никифором у човні», «Церковний інтер’єр з людьми», «Панорама бескидського села», «Фантастична архітектура» (1962), «Архітектурний пейзаж», «Йорданська візія», «Стара церква», «На проході», «Іконостас із кількакратно повтореним автопортретом» (обидва – 1967).

Література

A. Banach. Nikifor – mistrz z Krynicy. Krak?w, 1957; Гніздовський Я. Никифор // Сучасність. 1961. № 2; E. Banach, A. Banach. Historia o Nikiforze. Krak?w, 1966; Красовський І. Маляр Никифор з Криниці // НТЕ. 1967. № 3; 1969. № 1; Вітрук В. Талант, що дивує світ // Жовтень. 1968. № 5; Лесич В. Никифор з Криниці. Мюнхен, 1971; Коваль Я. Никифор – Епіфаній Дровняк // Укр. календар. Варшава, 1978; Лесич В. Великий лемко з Криниці // Образотворче мист-во. 1992. № 6; Скрійка П. Никифор і його творчість // Никифор Дровняк: 100-ліття від дня народж. Краків, 1995; Слабошпицький М. Тодось Осьмачка: Літ. профіль. Никифор Дровняк із Криниці: Роман-колаж (фрагменти). К., 1995; Красовський І. Митець із царства фантазії: До 100-річчя від дня народж. Н. Дровняка // Дзвін. 1995. № 5; Його ж. Музей Никифора в Криниці // Там само. № 7; Крвавич Д. Феномен творчої волі в мистецтві // Народознавчі зошити. Л., 1999. Ч. 5(29); Нога О. Третє джерело інспірацій творчості Никифора (Нетифора) – Єпіфанія Дровняка // Там само; Боднар І. Никифор (Єпіфаній Дровняк, 1895–1968) // Вісн. Львів. АМ. 2000. Вип. 11; Кіщак С. Никифор Дровняк: Маловідомі сторінки життя і творчості // Там само. 2002. Вип. 13; O. Noga. Nikifor Epifanii Drowniak: Ukrainischen Maler aus dem Lemkenland. Doren, 2005; Мельник О. Наївний примітивізм найвищої проби // Уряд. кур’єр. 2006, 23 черв.; Бондарчук Л. Христина Фельдман: найкраща чоловіча чи головна жіноча? // Кіно-Театр. 2006. № 5(67).

О. К. Федорук

Інформація про статтю