Симиренко Володимир Левкович

СИМИРЕНКО Володимир Левкович (18(30). 12. 1891, с. Мліїв Черкаського повіту Київської губернії, нині Черкаського р-ну Черкаської обл. – 18. 09. 1938, м. Курськ, РФ) – вчений-селекціонер, помолог, теоретик і практик садівництва. Після закінчення 7-ї гімназії в Києві (1910) вступив на сільськогосподарський факультет Київського політехнічного інституту. Під час 1-ї світової війни взяв академічну відпустку, був завідувачем бюро Комітету Південно-Західного фронту з надання допомоги постраждалому від війни населенню. 1918 завершив освіту. Відтоді працював у відділі садівництва Міністерства земельних справ УНР і Української Держави. Від 1920 – завідувач секції садівництва та городництва Всеукраїнського сільськогосподарського комітету. З ініціативи Володимира Симиренка на базі створеного його батьком, відомим помологом і селекціонером Л. Симиренком, помологічного розплідника у тому ж році засновано Мліївську садово-городню дослідну станцію та Центральний державний плодовий розсадник України, які він і очолив. Водночас – голова Всеукраїнської помологічної комісії при Наркомземі УСРР (від 1923); професор плодівництва Полтавського (1921–26) і Уманського (нині Черкаська обл., 1932–33) сільськогосподарських інститутів; професор садівництва, завідувач кафедри плодовоягідного господарства Київського сільськогосподарського інституту (1926–32); організатор і перший директор ВНДІ плодового і ягідного господарства (Київ, 1930–33). У 1929 організував «Всеукраїнську помологічну книгу» (Державну комісію для сортовипробування плодових, ягідних культур і винограду). Редагував часописи «Вісник садівництва, виноградарства та городництва», «Садівництво та городництво». Володимир Симиренко зробив значний внесок у розвиток промислового плодівництва – під його керівництвом здійснено районування території України (визначено за природно-кліматичними умовами райони промислового садівництва на експорт, постачання на внутрішній ринок і для задоволення регіональних потреб; проведено наукову і виробничу роботу з природно-сортового районування); вироблено стандартний асортимент промислових садів; розпочато широкомасштабне сортовивчення плодових культур. Він наголошував, що садівництво потрібно розвивати насамперед на основі місцевих сортів. Розходився у поглядах на спадковість і критикував методи селекційної роботи російського генетика І. Мічуріна, вчення якого було визнано офіційним і широко пропагованим у СРСР. 8 січня 1933 заарештований, за звинуваченням в участі у антирадянській терористичній організації засуджений до 10-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Херсонській сільськогосподарській колонії НКВС УРСР. Достроково звільнений 1937, працював агрономом у радгоспі «Плодорозплідник» (м. Обоянь Курської обл.). 30 березня 1938 знову заарештований, за звинуваченням в участі у антирадянській шкідницькій організації засуджений до розстрілу. Реабілітований 1957. У 1995 в Києві на колишньому приміщенні 7-ї гімназії встановлено меморіальну дошку Володимиру Симиренку. У Млієві 1970 відкрито Меморіальний музей родини Симиренків. 1996 «Укрпошта» видала марку, присвячену родині Симиренків.

Праці

Садовий розсадник. 1922; Сортові маточні фонди плодових дерев на Україні. 1925; Плодові асортименти масового поширення на Україні. 1928; Часткове сортознавство плодових рослин. Т. 1–2. 1995–96 (усі – Київ).

Література

Розгін І. Володимир Л. Симиренко: Короткий нарис життя та наукової й громадської діяльності. Вінніпеґ, 1959–60; Вольвач П. Володимир Симиренко // Родовід. 1995. Ч. 1; Павлов О. О. Симиренко Володимир Левкович (1891–1938) // Вчені-генетики і селекціонери у галузі рослинництва. Кн. 4. К., 2000; Хорунжий Ю. Симиренки: Платон, Василь, Софія, Левко, Володимир // Хорунжий Ю. Українські меценати: доброчинність – наша риса. К., 2001; Пришутов Е. З кріпаків – у власники заводів: цукровари Симиренки дбали про робітників і допомагали письменникам // Урядовий кур’єр. 2014, 14 січ.; Кучер М. Ф. До 125-річчя Володимира Левковича Симиренка // Генетичні ресурси рослин. 2016. № 18.

В. Т. Гонтар

Інформація про статтю