Ми у Facebook
КАРПЕКА Олександр Данилович (14(26). 03. 1894, маєток Ловра поблизу с. Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії, нині с. Первомайське Шосткинського р ну Сумської обл. – 13. 12. 1918, Київ) – авіаконструктор, військовий льотчик. Учасник 1-ї світової війни. На початку 1900-х рр. разом із родиною переїхав до Києва. 1908 вступив до авіаційного гуртка при Київському політехнічному інституті, 1909 його літаюча модель аероплана відзначена срібним кубком на міських змаганнях. 1909–11 збудував 10 моделей літаків. Від квітня 1910 – дійсний член Київського товариства повітроплавання, у січні 1911 – переможець змагань літаючих моделей на Першій повітроплавній виставці цього товариства. Працював у комісії з організації відділу повітроплавання на Всеросійській промисловій виставці (Київ, 1913). У 1911–13 в Києві збудував 4 літаки, що мали нові оригінальні елементи порівняно з іншими київськими авіаконструкторами, хоча й копіювали літаки конструкції І. Сікорського. Їх випробовували відомі льотчики П. Нестеров, С. Громов та ін. На біплані «Карпека-1» (весна–літо 1911) уперше застосовано штурвальне управління елеронами та кермом висоти. Пізніше він був модернізований у біплани «Карпека-1біс» та «Карпека-2». У 1913 збудував двомісний біплан «Карпека-3», на якому літало багато киян – аматорів авіації. 1912 на Сирецькому скаковому полі в Києві відкрито Першу Київську авіаційну майстерню Олександра Карпеки, де будували одночасно кілька літаків різних конструкцій. Загалом його літаки за своєю конструкцією та виконанням були досконалими, але їх почали будувати пізніше, ніж подібні літаки І. Сікорського, і тому вони не посіли належного місця у вітчизняному літакобудуванні. Після закінчення Київської приватної гімназії В. Науменка (1912) навчався на фізико-математичному факультеті Університету святого Володимира у Києві та у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті (1913–14; залишив у зв’язку з початком 1-ї світової війни), Київському піхотному військовому училищі (1915). У грудні 1915 – липні 1916 навчався у Гатчинській військовій авіаційній школі поблизу Петрограда (нині Санкт-Петербург), потім відряджений до Окремого авіазагону морської фортеці у м. Ревель (нині Таллінн), від липня 1917 – військовий льотчик 4-го авіазагону винищувачів на Румунському фронті. Під час служби на апаратах різних систем («Ньюпор», «Кодрон», «Моран Парасоль») налітав 122 години. Наприкінці 1917 закінчив Качинську військову авіаційну школу поблизу Севастополя. 1918 повернувся до Києва для завершення вищої освіти. Помер від тифу.
Література
Карацуба С. І. Олександр Данилович Карпека (з історії Київської школи авіації) // Нариси з історії природознавства і техніки. 1970. Вип. 12; Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. 3-е изд. Москва, 1985; Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995; Моисеев В. А. Контакт, Ваше сиятельство!: Очерки. К., 2000.
В. В. Татарчук