Григор’єв Володимир Петрович | ukrainci.top


ISBN: 978-966-02-9999-3 (online)
DOI: 10.37068/b/9789660299993


Григор’єв Володимир Петрович


Розробник низки приладів для літаків, зокрема лічильника швидкості для літака, приладів та інструментів для виготовлення повітряних гвинтів тощо. Один із перших вітчизняних авіаконструкторів.

Читати статтю


Енциклопедична стаття

ГРИГОР’ЄВ Володимир Петрович (26. 01(07. 02). 1883, м. Кронштадт, Росія – травень 1922, Київ) – авіаконструктор. Від 1902 навчався на механічному відділенні Київського політехнічного інституту, звідки неодноразово його відраховували через несплату грошей за навчання (востаннє 1913). У повітроплавному гуртку при цьому інституті познайомився із Ф. Терещенком – власником цукрових заводів, який захоплювався аеропланами. Від серпня 1909 працював креслярем, завідувачем технічного бюро, техніком-конструктором з аеропланів у авіамайстернях Ф. Терещенка у маєтку Червоне Бердичівського повіту Волинської губернії (нині смт Бердичівського р ну Житомирської обл.), що 1914 були реорганізовані в авіазавод. У 1911 закінчив авіаційні курси у Парижі, 1915 пройшов практику в аеродинамічній лабораторії А.-Ґ. Ейфеля. У Червоному Володимир Григор’єв вдосконалював конструкції літаків типу «Моран», «Фарман», «Моран-Солньє»; розробив лічильник швидкості для літака, проекти верстатів з обробки деревини, прилади та інструменти для виготовлення повітряних гвинтів, верстат для випуску артилерійських коліс; винайшов способи випробовування матеріалів для будівництва аеропланів. Після продажу в жовтні 1915 всього майна авіамайстерень АТ «Дукс» залишався головним конструктором з будівництва літаків до літа 1917. У серпні 1915 зарахований до комісії, що приймала у Парижі та Лондоні майно для повітряного флоту, навесні 1916 призначений головним конструктором пересувної авіамайстерні № 2. У липні 1916 відряджений до авіаційних майстерень Київського політехнічного інституту, де під його керівництвом спроектовано літак, у конструкції якого використано ідею змінного кута атаки несучих поверхонь. Аероплан, збудований на авіаційному заводі Ф. Терещенка у Волинській губернії, випробуваний спочатку в Москві, а 20 вересня 1917 – у Києві. Від липня 1917 – завідувач авіаційними майстернями Київського політехнічного інституту (організував школу авіатехніків та механіків); від 1920 – завідувач ремонтом літаків моторобудівного заводу «Дека» у м. Олександрівськ (нині Запоріжжя), на якому згодом став головним інженером. Сподіваючись на відродження авіаційної промисловості України, переклав, переробив і передав для друку до Управління Червоного військово-повітряного флоту України праці А.-Ґ. Ейфеля з повітроплавання та авіації; підготував довідник для авіаконструкторів, монтерів й авіатехніків; написав декілька статей з авіації. У зв’язку з погіршенням здоров’я у жовтні 1921 звільнився з роботи і переїхав до Києва. Довгий час ім’я Володимира Григор’єва було забутим, лише 14 червня 1957 на його могилі на Солом’янському цвинтарі встановлено пам’ятник.

Література

Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г. Москва, 1969; Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995; Моисеев В. А. Контакт, Ваше сиятельство! К., 2000.

В. В. Татарчук

Інформація про статтю


Інформація про статтю

 Автор статті:

В. В. Татарчук

Дата оприлюднення:

 2022

 Авторські права і ліцензія:

Статтю розміщено на умовах, викладених у розділі «Авторські права»

  Бібліографічний опис:

Григор’єв Володимир Петрович // Знакові постаті українського походження у світовій цивілізації: енциклопедичне видання [електронний ресурс] / Редкол.: М. Железняк (відп. ред.), Я. Яцків, М. Андрейчин, Л. Дубровіна, М. Степаненко, М. Мельник, О. Іщенко. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. URL: https://ukrainci.top/article-1351

Нагору