Ґраве Дмитро Олександрович

ҐРАВЕ Дмитро Олександрович (25. 08(06. 09). 1863, м. Кирилов Новгородської губ., нині Вологодської обл., РФ – 19. 12. 1939, Київ) – математик. Доктор математики (1896), професор (1897). Академік ВУАН (1919), член-кореспондент АН СРСР (1924), почесний член АН СРСР (1929). Заслужений діяч науки УРСР (1935). Член НТШ (1924).

Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1885), був залишений для підготовки до професорського звання, викладав у ньому 1889–97. Водночас – в Інституті інженерів шляхів сполучення (1890–97) та на Вищих жіночих курсах (1892). У 1899–1901 – ординарний професор Харківського університету і Технологічного інституту, 1902–39 – Київського університету. Водночас 1934–39 – перший директор Інституту математики АН УРСР. Один із організаторів Київського комерційного інституту та Вищих жіночих курсів. У 1917 керував ініціативною групою для створення філії Університету святого Володимира у м. Ялта (нині АР Крим). Очолював Комісію прикладної математики (1921–33) та науково-дослідну кафедру математики (1923–34) АН УРСР. Ініціював створення у системі АН УРСР Відділення технічних наук. Засновник київської алгебраїчної школи, послідовники якої – В. Вельмін, Б. Делоне, О. Шмідт, Є. Жилинський, М. Кравчук, О. Островський, М. Чеботарьов, М. Крейн, Ю. Соколов, Н. Ахієзер.

Основні наукові праці присвячені алгебрі, теорії чисел, прикладній математиці й механіці. Розвивав теорію Ґалуа і теорію ідеалів, описав деякі класи алгебраїчних рівнянь 5-го степеня, розв’язних у радикалах. У механіці знайшов усі інтеграли системи диференціальних рівнянь задачі трьох тіл, не залежних від закону дії сил. Досліджував також питання земного магнетизму, гідравліки. У докторській дисертації розв’язав низку проблем диференціальної геометрії для задач картографії, зокрема про найвигіднішу проекцію для зображення будь якої частини земної поверхні на карті. Видав 2 томи «Трактату з алгебраїчного аналізу» (К., 1938), рукопис 3 тому втрачено під час війни. Авторитет Дмитра Ґраве органи ГПУ використали для цькування М. Кравчука.

У 2022 р. в НАНУ засновано премію імені Д. Ґраве за видатні наукові роботи в галузі математики.

Праці

Об основных задачах математической теории построения географических карт. С.-Петербург, 1896; Теория конечных групп. К., 1908; Арифметическая теория алгебраических величин. К., 1910. Т. 1; 1912. Т. 2; Курс алгебраического анализа. К., 1911; Основы аналитической геометрии. Ч. 1: Геометрия на плоскости. К., 1911; Энциклопедия математики. К., 1912; Элементы высшей алгебры. К., 1914; Начала алгебры. С.-Петербург, 1915; Краткий курс математического анализа. К., 1924; Теоретична механіка на основі техніки. Х.; К., 1930; Х., 1932 (рос. перекл. – Москва; Ленинград, 1932); Аналітична геометрія. Х.; К., 1933; Вибрані праці. К., 1971.

Література

Кравчук М., Крилов М., Пфейффер Ю., Штаєрман І. Півстоліття науково-педагогічної діяльності академіка Граве Д. О. // Вісті УАН. 1935. № 8–10; Чеботарев Н. Г. Академик Дмитрий Александрович Граве: К 50-летию его научно-педагогической деятельности // Успехи математических наук. 1937. Вып. 3; Сборник, посвященный памяти академика Дмитрия Александровича Граве. Москва; Ленинград, 1940; Делоне Б. Н. Дмитрий Александрович Граве (1863–1939) // Изв. АН СССР. Сер. матем. 1940. Т. 4, № 4–5; Добровольский В. А. Дмитрий Александрович Граве. Москва, 1968; Урбанский В. М. Дмитрий Граве и время. К., 1998.

В. О. Добровольський