Ми у Facebook
ГЛУШКО Валентин Петрович (20. 08(02. 09). 1908, Одеса – 10. 01. 1989, Москва) – фахівець у галузі ракетокосмічної техніки. Доктор технічних наук (1957, без захисту дисертації). Академік АН СРСР (1958). Двічі Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961). Ленінська премія (1957), Державні премії СРСР (1967, 1984). Золота медаль К. Ціолковського АН СРСР (1958). Депутат ВР СРСР 7–11 скликань. Закінчив Ленінградський університет (нині Санкт Петербург, 1929). У тому ж році при Газодинамічній лабораторії у Ленінграді створив і очолив групу для розроблення ракетних двигунів, що від 1933 працювала при Реактивному НДІ у Москві, а 1941 була реорганізована у Дослідно-конструкторське бюро (ДКБ), від 1946 – ДКБ-456, був його конструктором до 1974 (м. Хімки Московської обл.; від 1990 – НВО «Енергомаш» імені В. Глушка). Від 1974 – генеральний конструктор НВО «Енергія». За сумісництвом викладав у Військово-повітряній інженерній академії (1933–35), Московському вищому технічному училищі (1947–53). Основні наукові праці присвячені теоретичним і експериментальним питанням створення рідинних реактивних двигунів (РРД) і космічних апаратів. У 1929 створив перший у світі електротермічний ракетний двигун, який 1964 використано для забезпечення орієнтації та корекції траєкторії польотів на космічному кораблі «Восход» і автоматичній станції «Зонд-2». Керував створенням перших радянських РРД (1930–31) та серії реактивних літальних апаратів на рідинному паливі. Запропонував нові компоненти пального для РРД. 23 березня 1938 заарештований, за звинуваченням у перешкоджанні дослідженням реактивного руху засуджений до 8 р. виправно-трудових таборів, однак у серпні 1939 звільнений для продовження наукової діяльності (реабілітований 1956). Від 1939 спільно з С. Корольовим керував створенням (на базі бойових балістичних ракет) міжконтинентальних і космічних ракет, за допомогою яких виведено на орбіту перші радянські штучні супутники та автоматичні станції, а 12 квітня 1961 здійснено перший в історії космічний політ. За проектом і під керівництвом Валентина Глушка створено багаторазову космічну систему «Енергія»–«Буран» і багатомодульну космічну станцію «Мир». Дійсний член Міжнародної академії астронавтики (1976). Ім’ям Валентина Глушка названо кратер на Місяці та малу планету № 6357. В Одесі встановлено його погруддя та меморіальну дошку на будинку, де він мешкав 1921–25 (вул. Ольгівська, 10).
Праці
Ракеты, их устройство и применение. Москва; Ленинград, 1935 (співавт.); Жидкое топливо для реактивных двигателей. Ч. 1. Москва, 1936; Источники энергии и их использование в ракетной технике. Москва, 1949; Ракетные двигатели ГДЛ–ОКБ. Москва, 1975; Путь в ракетной технике. Москва, 1977; Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР. Москва, 1981.
Література
Каторгин Б., Судаков В. Академик Валентин Петрович Глушко: К 90-летию со дня рождения // Земля и Вселенная. 1998. № 5.
А. О. Корсунь