Ми у Facebook
СТРУВЕ Отто (12. 08. 1897, Харків – 06. 04. 1963, м. Берклі, шт. Каліфорнія, США) – астроном. Доктор філософії (1923), чл. НАН США (1937). Золота медаль Лондонського королівського товариства (1944). Нащадок відомої династії астрономів. Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Харківський університет (1919), де був залишений для підготовки до професорського звання. Того ж року мобілізований до Добровольчої армії А. Денікіна, був тяжко поранений, евакуювався до Криму. Від 1921 – у США. Працював у Єркській обсерваторії при Чиказькому університеті: 1932–47 – директор, водночас був професором астрономії цього Університету. З його ініціативи 1939 створено обсерваторію Мак-Дональд (поблизу м. Форт-Дейвіс) при Техаському університеті, якою він керував до 1947. У 1950–59 – директор обсерваторії Каліфорнійського університету; 1959–62 – перший директор Національної радіоастрономічної обсерваторії в Ґрін-Бенку, де з його ініціативи було споруджено найбільший на той час у США 42-метровий радіотелескоп. Основний напрям наукових досліджень – зоряна спектроскопія. Вивчив спектри сотень подвійних зірок, визначив їх маси та орбіти. Відкрив великомасштабні турбулентні потоки в атмосферах надгігантів. Визначив параметри руху Сонця серед зірок та запропонував метод визначення швидкостей обертання зірок. Один із перших серед астрономів виявив і довів обертання одиничних зірок. Спільно з К. Елві розробив і побудував в обсерваторії Мак-Дональд небулярний спектрограф, за допомогою якого виявив водень у міжзоряному просторі. Президент Міжнародного астрономічного союзу (1952–55). Головний редактор ж. «Astrophysical Journal» (1932–47). Був іноземним членом, почесним членом низки АН та наукових товариств. Іменем вченого названо астероїд, кратер на Місяці, а також телескоп в обсерваторії Мак-Дональд.
Праці
Elementary Astronomy. New York, 1959; Astronomy of the 20th Century. New York; London, 1962; Stellar Spectroscopy: Normal Stars. Trieste, 1969 (усі – співавт.).
Література
Балышев М. А. Отто Людвигович Струве. Curriculum vitae: Историко-биографическое исследование. Х., 2005.
Ю. В. Александров