Ми у Facebook
САПЄГІН Андрій Опанасович (29. 11(11. 12). 1883, м. Воскресенськ Херсонської губ., нині смт Воскресенське Миколаївського р-ну Миколаївської обл. – 08. 04. 1946, Київ) – вчений-селекціонер, генетик. Доктор ботаніки (1914), професор (1917), академік АН УРСР (1929). Золота медаль Всесоюзної сільськогосподарської виставки (1940). Закінчив Новоросійський університет (1907), де й працював від 1910 (нині Одеський університет): приват-доцент, 1912–13 – керівник Ботанічного саду, 1917–22 – професор. Водночас 1918–23 очолював Одеську селекційну станцію, 1919–21 – Одеський сільськогосподарський інститут. 1933–39 – заступник директора, водночас від 1935 – завідувач відділу філогенетики Інституту генетики АН СРСР; 1940–44 – завідувач лабораторії органогенезу Інституту фізіології рослин АН УРСР; 1944–46 – директор Інституту ботаніки АН УРСР. Був віце-президентом АН УРСР (1939–45). Основні напрями наукових досліджень: біологія, цитологія, генетика, селекція сільськогосподарських культур. Розробив теорію органогенезу, основні положення якої увійшли як розділ в методику біологічних досліджень сільськогосподарських культур. Застосував метод варіаційної статистики для оцінки точності результатів польових досліджень. Запропонував використовувати самозапилені лінії в селекції перехресних культур з метою створення високоврожайних міжлінійних гібридів. Один із перших у світі застосував іонізувальне опромінення з метою отримання штучних мутацій у зернових культур, а також використовував їх у селекції. Автор високопродуктивних сортів озимої та ярої пшениці (Кооператорка, Земка, Степнячка, Одеська-4), ярого ячменю.
Праці
Мхи горного Крыма. 1910; О поведении пластид в спорогенной ткани. 1912; Основы теории и методики селекции сельскохозяйственных растений. 1913; Вариационная статистика: Элементарный учеб. для агрономов. 1922; Новые данные о законе урожая // Тр. Одес. селекционной станции. 1927. Вып. 8 (усі – Одеса).
Література
Андрій Опанасович Сапєгін: Біобібліографія. К., 1969; Андрей Афанасьевич Сапегин. 1883–1946: Биобиблиогр. указ. О., 1978.
О. Я. Пушкаренко, П. І. Іваненко