Ваксман Зельман-Абрахам

ВАКСМАН Зельман-Абрахам (22. 07. 1888, м-ко Нова Прилука Київської губ., нині село Вінницького р-ну Вінницької обл. – 16. 08. 1973, м. Гіанніс, шт. Массачусетс, США) – мікробіолог. Дійсний член НАН США (1942). Кавалер ордена Почесного легіону у Франції. Закінчив Одеську гімназію (1910). Разом із сім’єю емігрував до США. Закінчив Каліфорнійський університет зі ступенем доктора філософії (1918). Відтоді викладав у сільськогосподарському коледжі в Ратґерсі (шт. Нью-Брансвік). Від 1923 – у Ратґерському університеті: професор, від 1942 – завідувач кафедри мікробіології, реорганізованої 1949 в Інститут мікробіології (1949–58 – його директор, згодом Інституту присвоєно його ім’я). Одночасно 1931–42 – засновник і керівник відділу морської бактеріології Інституту океанографії у Вудс-Голі. Наукові дослідження присвячені вивченню природи гумусу, його виникненню й розпаду, ролі мікробів у цих процесах. Під керівництвом Зельмана-Абрахама Ваксмана відкрито актиноміцет, неоміцин, актиноміцин, кандинецин, стрептотрицин та інші антибіотики, що використовуються в сучасній медицині та ветеринарії. 1952 отримав Нобелівську премію за відкриття стрептоміцину (1943) – першого антибіотика, ефективного при лікуванні туберкульозу. Увів у науковий обіг (1942) терміни «антибіоз» і «антибіотик».

Література

Коган В. Відомий у світі, незнаний на Батьківщині // Агапіт. 1997–98. № 7–8; Пухлик Б. Що він шукав в краю далекім... // Дзеркало тижня. 2003, 12 лип.

М. Ю. Костриця

Інформація про статтю