Ми у Facebook
ГРАБАР Петро Миколайович (10. 09. 1898, Київ – 28. 01. 1986, Париж) – лікар-імунолог. Від 1916 навчався в Пажеському корпусі в Петрограді (нині Санкт-Петербург). 1919 із сім’єю емігрував до Франції, де закінчив Хімічну інженерну школу в м. Лілль (1924). Працював на виробництві; від 1926 завідував лабораторією клінічної медицини Стразбурзького університету, де водночас і навчався, від 1931 – асистент медичного факультету Університету; 1938–66 очолював лабораторію (згодом відділ хімії мікробів) Пастерівського інституту в Парижі; водночас від 1960 – директор Інституту з вивчення раку у м. Вільжюїф при Національному центрі наукових досліджень. Здійснював очищення інсуліну. Відкрив синдром солезалежної азотемії та описав його на біохімічному рівні. У докторській дисертації (1943), яку захистив у Сорбонні, обґрунтував метод ультрафільтрації, завдяки застосуванню якого вдалося встановити кількість біологічних компонентів (ферментів, токсинів, антитіл, вірусів) у крові. Автор методу імуноелектрофоретичного аналізу. Його монографія «Analyse immuno-électrophorétique» («Імуноелектрофоретичний аналіз», 1960; співавтор П. Буртен) перекладена багатьма мовами. Запропонував кілька методів діагностики низки форм ракових новоутворень. Засновник Французького товариства імунологів, тривалий час був його президентом. Кавалер (1954) і офіцер (1964) ордену Почесного легіону Франції.
Праці
Hermannet Cie «L’ultrafiltration fractionnée». Paris, 1942; Les globulines du sérum sanguin (chez Desoer). Liège, 1947.
Н. М. Рій