Ми у Facebook
ГОРОДЕЦЬКИЙ Владислав Владиславович (23. 05(04. 06). 1863, с. Шолудьки Подільської губ., нині Вінницького р-ну Вінницької обл. – 03. 01. 1930, Тегеран) – архітектор. Закінчив Санкт-Петербурзьку АМ (1890). Помічник архітектора Київської навчальної округи. 1895 брав участь у розплануванні й забудові садиби Ф. Мерінга, 1897 – у спорудженні Всеросійської сільськогосподарської та промислової виставки на схилах Черепанової гори (зокрема павільйони графів Потоцьких). 1920 емігрував до Польщі. Реставрував палац Вишневецьких (нині смт Вишнівець Кременецького р-ну Тернопільської обл.). Працював у Міністерстві громадських робіт (Варшава). Від 1924 – в американській фірмі «Генрі Улен і Ко». Від 1928 – головний архітектор Синдикату для спорудження перських залізниць у Тегерані. Там спроектував шахський палац, вокзал, театр, готель. Основні стильові напрями творчості – історизм та модерн, характерна риса – органічний синтез і розвиток неоренесансу, необароко, неоампіру, неоготики, неомусульманського та неоросійського стильових напрямів до зрілого модерну й модернізації історичних стилів. За проектами Владислава Городецького в Києві в неогрецькому стилі споруджено Музей старожитностей і мистецтв (нині Національний художній музей, вул. Грушевського, № 6; 1897–1900), гробівець М. Лелявського у Видубицькому монастирі (1905); неоготиці – Миколаївський костел на вул. Велика Васильківська, № 77 (1899–1909) та мавзолей Вітте на Байковому кладовищі; у мавританському – караїмський кенасу (нині Будинок актора, вул. Ярославів Вал, № 7; 1898–1900); у стилі модерн – «Будинок з химерами» на вул. Банкова, № 10 (1901–03; декор виконав скульптор Є. Саля), а також завод вуглекислоти в Сімферополі, віллу на набережній у м. Євпаторія (нині АР Крим, 1901), цукровий завод і будинок управителя в Шпикові (нині смт Тульчинського р-ну Вінницької обл.), Уманську гімназію та школу (1898), Черкаську жіночу гімназію (1897), усипальницю графів Потоцьких у с. Печера (нині Тульчинського району Вінницької обл., 1904). Автор монументальних живописних робіт, ювелірних прикрас, ескізів жіночого вбрання, театральних костюмів та декорацій. Здійснив кілька великих мисливських експедицій на Закавказзя, Алтай, у Середню Азію, звідки привозив численні трофеї, що прикрашали його власне помешкання й були подаровані Київському мисливському музею, одним із фундаторів якого був Владислав Городецький. Найвидатнішою його подорожжю стала експедиція до Африки. Полював у Кенії, довкола г. Кіліманджаро, звідки привіз трофеї, а 1914 у Києві видав власноруч оформлену кн. «В джунглях Африки. Дневник охотника». У Києві названо його ім’ям вулицю та встановлено пам’ятник (2004, автори – В. Щур, В. Сівко, В. Скульський).
Література
Килессо С. Владислав Городецкий // Арх-ра СССР. 1989. № 4; Малаков Д. Автор київських химер (В. Городецький) // Старожитності. 1993. Ч. 3–4; Його ж. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. К., 1999.
В. В. Вечерський