Ми у Facebook
ЙОФФЕ Абрам Федорович (17(29). 10. 1880, м. Ромни Полтавської губ., нині Сумської обл. – 14. 10. 1960, Ленінград, нині Санкт-Петербург) – фізик. Доктор фізики (1915), фізико-математичних наук (1946), професор (1950), академік АН СРСР (1920; віце-президент 1926–29, 1942–45). Член-кореспондент Ґеттінґенської (1924) та Берлінської (1928) АН, почесний докторр Каліфорнійського (м. Берклі, США, 1927), Сорбонського (Париж, 1946), Бухарестського (1947), Мюнхенського (1955) університетів, Ґрацької політехніки (Австрія, 1949). Заслужений діяч наук СРСР (1933). Герой Соціалістичної Праці (1955). Премія імені С. Іванова Санкт-Петербурзької АН (1915), Сталінська (1942) і Ленінська (1961, посмертно) премії. Закінчив Роменське реальне училище (1897), Санкт-Петербурзький технологічний інститут (1902). Стажувався у Мюнхенському університеті в лабораторії В.-К. Рентґена (1903–06), де здобув ступінь доктора філософії (1905). Працював у Ленінградському політехнічному інституті (1906–48): від 1913 – екстраординарний професор, від 1915 – ординарний професор кафедри загальної фізики, водночас 1919–47 – співзасновник і декан фізико-механічного факультету (з перервами); доцент Петроградського (нині Санкт-Петербург) гірничого інституту (1908–14) та Університету (1913–19). Один з ініціаторів створення (1918) і керівник фізико-технічного відділу Державного рентґенологічного і радіологічного інституту, на базі якого 1922 засновано Державний фізико-технічний рентґенологічний інститут (очолював його до 1950; нині Фізико-технічний інститут імені А. Йоффе РАН). Ініціював створення фізико-технічних інститутів у Харкові (1928), Дніпропетровську (нині Дніпро, 1929), містах Томськ (1930), Свердловськ (1931; обидва – РФ). Співзасновник і директор Агрофізичного інституту ВАСГНІЛ (1932–60), засновник і директор Інституту напівпровідників АН СРСР (1952–60). Президент Асоціації фізиків СРСР (1923–30), редактор «Журнала прикладной физики» та «Журнала Русского физико-химического общества. Часть физическая» (1924–30), «Журнала экспериментальной и теоретической физики» (1931–38), журналу «Физика твердого тела» (1958–60). Один із засновників журналу «Physikalische Zeitschrift der Sowjetunion» (Харків, 1932). Наукові дослідження у галузях фізики твердого тіла, напівпровідників і діелектриків. Здійснив фундаментальні дослідження щодо обґрунтування квантової теорії світла та механізму фотоефекту, виконав класичну роботу з визначення заряду електрона (1913); навів переконливі докази корпускулярної природи випромінювання. Абрам Йоффе – фундатор фізики напівпровідників у СРСР. Розробив послідовну теорію термоелектрогенераторів і термоелектричних холодильників, започаткувавши новий технічний напрям – напівпровідникову термоелектроенергетику. Висунув гіпотезу, що напівпровідники здатні забезпечити ефективне транспортування енергії випромінювання в електричну енергію. Серед його учнів – А. Александров, А. К. Вальтер, Б. Вул, М. Давиденков, П. Капіца, І. Кікоїн, Г. В. Курдюмов, І. Курчатов, Л. Ландау, О. Лейпунський, І. Обреїмов, М. Семенов, К. Синельников, Я. Френкель. Залишив спогади «Встречи с физиками» (Москва, 1960), «О физике и физиках» (Ленинград, 1977). Встановлено погруддя Абрама Йоффе в Санкт-Петербурзі (1964); його ім’ям названо кратер на Місяці, малу планету № 5222 (1980), Роменську школу № 2 (на її фасаді відкрито меморіальну дошку), площу в Санкт-Петербурзі (2001).
Праці
Элементарный фотоэлектрический эффект. Магнитное поле катодных лучей: (Опыт. исслед.). С.-Петербург, 1913; Упругие и электрические свойства кварца. Петроград, 1915; Лекции по молекулярной физике. Петроград, 1919; 1923; Электропроводность диэлектрических кристаллов. Москва, 1924; The Physics of Crystals. New York; London, 1928 (рос. вид. – Физика кристаллов. Москва; Ленинград, 1929); Электронные полупроводники. Ленинград; Москва, 1933 (франц. перекл. – Conductibilité electrique des isolants et des semiconducteurs. Paris, 1934); Энергетические основы термоэлектрических батарей из полупроводников. Москва, 1950; Полупроводники. Москва; Ленинград, 1955; Полупроводниковые термоэлементы. Москва; Ленинград, 1956; Термоэлектрическое охлаждение. Москва; Ленинград, 1956; Физика полупроводников. Москва; Ленинград, 1957; Избранные труды: В 2 т. Ленинград, 1974–75.
Література
Отчет о работе Физико-технического института А. Ф. Иоффе // УФН. 1936. Т. 16, вып. 7; Абрам Федорович Иоффе (к 80-летию со дня рождения) // Там само. 1960. Т. 72, вып. 2; Френкель В. Я. Абрам Федорович Иоффе: Биогр. очерк. Ленинград, 1968; Воспоминания об А. Ф. Иоффе. Ленинград, 1973; Семенов Н. Н. А. Ф. Иоффе и его школа // Вест. АН СССР. 1980. № 9; Зельдович Я. Б. Роль А. Ф. Иоффе в развитии советской ядерной физики и техники // Природа. 1980. № 10; Научно-организационная деятельность академика А. Ф. Иоффе: Сб. док. Ленинград, 1980; Ранюк Ю. Наукова імперія Абрама Йоффе // Ранюк Ю. Лабораторія № 1. Х., 2001.
В. М. Томашик