Ми у Facebook
ЛІЛІЄНФЕЛЬД Юліус-Едгар (18. 04. 1882, Львів – 28. 08. 1963, м. Шарлотта-Амалія, Американські Вірґінські Острови) – фізик-експериментатор. Навчався в Університеті Фрідріха-Вільгельма в Берліні (1900–04). Працював на кафедрі фізики (від 1916 – проф.) Ляйпцизького університету (Німеччина, 1905–27). У 1905 отримав науковий ступінь за дисертацію «Чутливий метод кількісного спектрального аналізу газових сумішей». У подальшому в Ляйпцизі його наукові інтереси були пов’язані з дослідженнями електричних розрядів між металевими електродами у вакуумі. 1910 здобув ступінь доктора наук, захистивши дисертацію «Електропровідність у глибокому вакуумі», та розпочав дослідження рентґенівських трубок. Від 1927 – у США, де очолив Ерґонську дослідницьку лабораторію у м. Малден (шт. Массачусетс). 1934 отримав американське громадянство. Науково-практичний доробок в американський період його діяльності: дослідження транзисторних структур метал–оксид–напівпровідник (власне конструкцію польового транзистора Юліус-Едгар Лілієнфельд описав ще 1925), розроблення високовакуумних мініатюризованих рентґенівських трубок і технології виготовлення електролітичних конденсаторів. За період наукової діяльності отримав 60 патентів. Активно спілкувався з видатними вченими свого часу: співпрацював із винахідником та виробником стратостатів Ф. Цеппеліном, листувався з А. Айнштайном. 1988 Американським фізичним товариством засновано премію імені Ю.-Е. Лілієнфельда. Автор і співавтор низки наукових праць, зокрема «Distribution of conductivity within dielectric films on aluminium» («J. Electrochemical Sot.», 1953, vol. 100, № 5).
А. С. Волошиновський