Ми у Facebook
КІСУНЬКО Григорій Васильович (20. 07. 1918, с. Більманка, нині Пологівського р ну Запорізької обл. – 11. 10. 1998, Москва) – фахівець у галузі радіоелектроніки, конструктор. Кандидат фізико-математичних (1941), доктор технічних (1951) наук, професор (1956), член-кореспондент РАН (1958). Генерал-лейтенант-інженер (1967). Герой Соціалістичної Праці (1956). Ленінська премія (1966). У 1930–34 мешкав у м. Маріуполь (нині Донецької обл.), де його батько (1938 заарештований за сфабрикованим звинуваченням і засуджений до розстрілу; 1965 реабілітований) працював машиністом на металургійному заводі ім. Ілліча. Закінчив Ворошиловградський педагогічний інститут (нині Луганськ, 1938), Військове училище повітряного спостереження, оповіщення та зв’язку (м. Пушкін Ленінградської обл., 1942). У 1944–50 – у Військовій академії зв’язку (Ленінград). 1950 переведений у КБ-1 Міністерства озброєння СРСР і призначений начальником лабораторії № 2 з розроблення антенно-хвилеводних пристроїв РЛС Б-200 системи С-25, від 1952 – заступник технічного керівника з випробування станцій Б-200, від 1953 – начальник науково-дослідного відділу № 31; 1954 розпочав розроблення військових замовлень з проекту експериментальної протиракетної системи «А», від 1958 – головний конструктор системи ПРО А-35; від 1961 – начальник новоствореного Особливого КБ-30 (від 1966 – Особливе КБ «Вимпел») та генеральний конструктор системи ПРО А-35, 1970–75 – заступник генерального директора, 1975–79 – начальник науково-дослідного відділу № 4 науково-тематичного і технологічного центру Центрального НВО «Вимпел»; 1979–87 – науковий консультант Центрального НДІ № 1 Міністерства оборони СРСР; від 1987 – завідувач лабораторії відділу теоретичних проблем при Президії РАН (усі – Москва). Один із засновників радянської системи протиракетної оборони. Брав безпосередню участь у розробленні перших вітчизняних зенітно-ракетних систем С-25 і С-75. Роботи зі створення та випробування системи «А» були успішно завершені тим, що за допомогою неї вперше в світовій практиці знищено головні частини балістичних ракет на траєкторіях їхнього польоту. Автор низки фундаментальних праць з електродинаміки, а також спогадів «Секретная зона: Исповедь генерального конструктора» (Москва, 1996).
А. І. Шушківський