Богачевський Ігор Данилович

БОГАЧЕВСЬКИЙ Ігор Данилович (07. 09. 1928, м. Сокаль, нині Львiвської обл. – 03. 02. 2010, м. Лос-Аламос, шт. Нью-Мехіко, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) – математик. Доктор математичних наук (1961). Лауреат премій імені Шевеля (1975), Сааті (1980) та В. Брагіна за праці в галузях магнітогідродинаміки, нелінійної хвильової механіки, керованого термоядерного лазерного злиття. Середню освіту здобув у Сокалі та Новому Ульмі (Німеччина). Закінчив Нью-Йоркський університет (1956), де працював у 1960–63 доцентом. 1963–66 був дослідником авіаційної лабораторії Корнельського університету. У цей період наукової діяльності винайшов нестаціонарний («time-dependent») метод для проведення обчислень тривимірного входу в поле потоку, розробив багатовимірну обчислювальну схему дослідження гідромеханічних проблем та ударного хвильового потоку. Продовжив дослідження у лабораторіях Авко-Еверет (1966–68) та Бел Телефон (1968–75). Вивчав проблеми, пов’язані з проникністю та циркуляцією атмосфери, організаційні й технічні питання розширення телефонної мережі. Автор формули, що дала можливість конструкторам розрахувати повернення космічного корабля на орбітальну станцію з поверхні іншої планети (відома як формула Богачевського). Завдяки їй було розраховано політ на Місяць та повернення на Землю американського космічного корабля «Аполлон-11». 1975–87 – провідний науковий співробітник Національної лабораторії в Лос-Аламосі. Член групи, відповідальної за ідентифікацію та попереднє дослідження нових концепцій зброї. Зробив вагомий внесок в економічне моделювання, програмний аналіз і програмне планування. 1981–93 – провідний науковець «Роквел Інтернешенел». Проводив наукове й технічне оцінювання проектів створення нових систем зброї. Запропонував можливу конфігурацію тактичної високопружної мікрохвильової зброї. Досліджував питання математичного моделювання термоядерного ракетного пристрою.

Праці

Око за око в еволюції співпраці // Наука і культура. 1996. Вип. 29; Метафізика у фізиці // Універсум. 1999. № 11–12.

О. Біланюк

Інформація про статтю