Ми у Facebook
ҐАМОВ Джордж (Георгій Антонович; 20. 02(04. 03). 1904, Одесa – 19. 08. 1968, м. Болдер, шт. Колоpaдо, СШA) – фізик і астрофізик. Член-кореспондент АН СРСР (1932–38, у 1990 посмертно поновлений). Член АН Данії (1950) та США (1953). Навчався у Новоросійському (Одеса, 1922–23) та Ленінградському (нині Санкт-Петербург, 1923–26) університетах, відвідував лекції О. Фрідмана. Від 1928 удосконалював знання в Західній Європі у Центрі квантової фізики у Ґеттінґені та Інституті теоретичної фізики в Копенгаґені. Отримавши Рокфеллерівську стипендію, 1929–31 працював у лабораторії Е. Резерфорда при Кембриджському університеті (США), де проводив теоретичні дослідження з розщеплення атомних ядер. 1931–33 – у Ленінградських університеті, фізико-технічному та фізико-математичному інститутах; науковий консультант експериментів з розщеплення ядра. 1934 емігрував до США, працював професором Університету Дж. Вашинґтона, від 1956 – Університету Колорадо (Болдер). Наукові дослідження у галузях квантової і ядерної фізики, астрофізики, космології, біології та історії фізики. Незалежно від Р. Герні та Е. Кондона застосував квантову механіку для пояснення α-розпаду (1928), запровадив поняття квантового тунелювання частинки крізь потенційний бар’єр атомного ядра; увів у теорію β-розпаду поняття взаємодії, яка отримала назву Ґамова–Теллера (1936). Розробив першу послідовну теорію еволюції зір, що ґрунтується на припущенні про ядерне походження їх енергії (1937–40), розрахував моделі зір з термоядерними джерелами енергії, визначив роль нейтрино у збільшенні світності під час вибуху нових і наднових зір, розробив теорію виникнення хімічних елементів у процесі послідовного нейтронного захвату; спільно зі співробітниками запропонував модель гарячого Всесвіту (1946). Передбачив існування рівноважного реліктового випромінювання (1950), яке 1965 виявили за допомогою спостережень у радіодіапазоні А. Пензіас та Р. Вілсон (удостоєні 1978 Нобелівської премії). Сформулював положення про генетичний код ДНК (1954). Нагороджений премією Калінґи ЮНЕСКО за популяризацію науки (1956). На честь вченого названі мала планета № 8816, кратер на місяці, а також один із корпусів Університету Колорадо. В Одесі від 1995 започатковано Ґамовські читання, його ім’ям названо сквер та провулок. Меморіальні дошки вченому відкриті в Університеті Дж. Вашинґтона та на стіні головного корпусу Одеського університету. 2015 Асоціацією RASA-America заснована премія його імені, якою відзначають російськомовних учених, котрі працюють у США. 2021 започатковано Премію імені Георгія Ґамова НАНУ за видатні наукові роботи у галузі астрофізики і космології.
Праці
The Constitution of Atomic Nuclei and Radioactivity. New York, 1931 (рос. перекл. – Строение атомного ядра и радиоактивность. Москва, 1932); Structure of Atomic Nuclei and Nuclear Transformations. New York, 1937; The Birth and Death of the Sun. New York, 1940; Biography of the Earth. New York, 1941; One, Two, Three... Infinity. New York, 1947; Theory of Atomic Nucleus and Nuclear Energy Sources. New York, 1949 (співавт.); The Crеation of the Universe. New York, 1952; Expanding Universe and Origin of Galaxies. Kopenhagen, 1953; Matter, Earth and Sky. New York, 1959; The Atom and Its Nucleus. New York, 1961; A Planet Called Earth. New York, 1963; A Star Called the Sun. New York, 1964.
Ю. М. Ранюк