Ми у Facebook
ТИМОШЕНКО Степан Прокопович (11(23). 12. 1878, с. Шпотівка Чернігівської губ., нині Конотопського р-ну Сумської обл. – 29. 05. 1972, м. Вупперталь, Німеччина, похований у м. Пало-Альто, шт. Каліфорнія, США) – фахівець у галузі прикладної механіки та опору матеріалів. Дійсний член НТШ (1923), УВАН (1947). Премія імені Д. Журавського (1911). Закiнчив реальне училище в Ромнах (нині Сумської обл.), Санкт-Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення (1901). У 1906–11 та 1917–20 – професор кафедри опору матеріалів, 1909–11 – декан механічного та інженерно-будівельного факультетів Київського політехнічного інституту. 1907 отримав ступінь доктора. 1912–17 – професор електротехнічного, політехнічного інститутів, інституту інженерів шляхів сполучення у Петрограді (нині Санкт-Петербург). 1918 у складі комісії під керівництвом В. Вернадського брав участь в організації Української академії наук, того ж року обраний її академіком, 1919–20 працював директором Інституту технічної механіки у структурі Академії (нині Інститут механіки імені Степана Тимошенка НАНУ). Від 1920 – професор Заґребського інституту. Від 1922 – у США. 1927–36 – завідувач кафедри з дослідницької роботи Мічиґанського, 1936–60 – завідувач кафедри механіки Стенфордського університетів. Від 1960 мешкав у Німеччині. Вивчав проблеми механіки твердого тіла (міцності, стійкості й коливання механічних систем), будівельної механіки і теорії споруд. Його наукові праці стали основою розвитку багатьох напрямів механіки. Важливими є дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару сучасних інженерних конструкцій. Розв’язав задачу концентрації напружень поблизу отворів, низку практичних задач із розрахунку споруд і деталей машин, розвинув теорію стійкості пружних систем. Розроблення з опору матеріалів, прикладної теорії пружності і теорії коливань знайшли широке практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд та кораблебудуванні. Поряд з точним розв’язком актуальних задач з теорії стійкості тонкостінних пружних систем використовував розроблений ним загальний метод, відомий як енергетичний, або як метод Тимошенка. Член АН багатьох країн світу – США, Франції, Італії, Польщі тощо. 1951 ім’я вченого присвоєно лабораторії інженерної механіки Стенфордського університеу. 1957 відділ прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків заснував медаль Степана Тимошенка, якою нагороджують науковців за видатні досягнення в галузі прикладної механіки. У Києві на будинку, де мешкав учений, відкрито меморіальну дошку, на території Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» йому встановлено пам’ятник, у рідному селі – пам’ятний знак братам Тимошенкам. 1998 випущено поштову марку, присвячену Степану Тимошенку.
Праці
Сопротивление материалов. К., 1908–10; Москва, 1922; 1933–60; Курс теории упругости. К., 1909; Петроград, 1914–16; Курс сопротивления материалов. К., 1911–13; Петроград, 1915–22; Москва; Ленинград, 1928–31.
Література
Писаренко Г. С. Степан Прокопович Тимошенко. К., 1979; Григолюк Э. И. С. П. Тимошенко: Жизнь и судьба. С.-Петербург, 2000; Москва, 2002; С. П. Тимошенко – механік ХХ століття: Мат. наук. читань циклу «Видатні конструктори України». К., 2004; Академік Тимошенко Степан Прокопович: Біобіліографія. К., 2017.
М. І. Бобир