Ми у Facebook
ЧИЧИБАБІН Олексій Євгенович (17(29). 03. 1871, с. Куземин Зіньківського пов. Полтавської губ., нині Охтирського р-ну Сумської обл. – 15. 08. 1945, Париж) – хімік. Академік АН СРСР (1929). Ленінська премія (1926). У 1879–88 мешкав із родиною в м. Лубни, навчався в місцевій чоловічій гімназії. Закінчив Московський університет (1892). Від 1896 працював у лабораторії Товариства сприяння розвитку мануфактурної промисловості (Москва), 1899–1909 – у Московському сільськогосподарському інституті; 1909–30 – професор і завідувач кафедри органічної хімії, водночас від 1916 – декан хімічного факультету Московського вищого технічного училища. Захистив у Санкт-Петербурзі докторську дисертацію «Исследования по вопросу о трехатомном углероде и о строении простейших окрашенных производных трифенилметана» (1912). Під час 1-ї світової війни організував і очолив Московський комітет сприяння розвитку фармацевтичної промисловості, а в Технічному училищі – алкалоїдну лабораторію, де під його керівництвом налагоджено виробництво опію, морфію, кодеїну, атропіну та ін. лікарських засобів. 1930 емігрував до Франції. Працював у хіміко-фармацевтичних лабораторіях, від 1931 викладав у Коледж де Франс (Париж), де 1933–39 і 1944 очолював кафедру хімії. Через відмову повернутися до СРСР 1936 його позбавлено звання академіка АН СРСР (1990 поновлено посмертно), а наступного року – радянського громадянства. Наукові дослідження: хімія гетероциклічних азотовмісних сполук; будова найпростіших забарвлених похідних трифенілметану. Основний напрям наукової діяльності – хімія піридину та його похідних. Відкрив реакцію циклоконденсації альдегідів з аміаком (реакція Чичибабіна), явище фототропії; синтезував «бірадикальний вуглеводень», піридин, пилопонову кислоту (спільно з Н. Преображенським); розробив спосіб одержання a-амінопіридину. Один із засновників вітчизняної хіміко-фармацевтичної промисловості. Автор підручника «Основы начала органической химии» (Москва, 1925; 7-е видання – Москва, 1963), який неодноразово перевидано й перекладено багатьма мовами, був рекомендований у багатьох університетах Франції.
Література
Волков В. А., Вонский В. Е., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.
В. Я. Чирва