Амосов Микола Михайлович

АМОСОВ Микола Михайлович (06(19). 12. 1913, с. Ольхове, нині Вологодської обл., РФ – 13. 12. 2002, Київ) – видатний хірург, біокібернетик, філософ, письменник. Академік НАНУ (1969) і АМНУ (1993). Заслужений діяч науки УРСР (1959). Герой Соціалістичної Праці (1973). Ленінська премія (1961). Державні премії УРСР (1978, 1988) та України (1997) в галузі науки і техніки. Почесна відзнака Президента України (1993). Депутат ВР СРСР 6–9 скликань. Закінчив Архангельський медичний інститут (РФ, 1939) та Всесоюзний заочний індустріальний інститут (Ленінград, нині Санкт-Петербург, 1940). Працював у Московському НДІ швидкої допомоги (1946–47), головним хірургом Брянської області (РФ, 1947–52), завідувачем кафедри грудної хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів (1955–70), завідувачем відділу (1960–88), від 1978 – заступником директора Інституту туберкульозу і грудної хірургії МОЗ України, 1983–88 – директором, від 1988 – почесним директором Інституту серцево-судинної хірургії. Очолював відділ біокібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1959–90). Основоположник резекційної хірургії легень і серцевої хірургії в Україні, один із провідних хірургів і біокібернетиків. Уперше в Україні почав резекції легень (1952), хірургічне лікування серцевих хвороб (1955), операції на серці зі штучним кровообігом (1958); уперше в СРСР виконав протезування мітрального клапана (1963); уперше в світі створив і запровадив антитромботичні протези клапанів серця (1965). Створив першу в Україні клініку серцевої хірургії (1955), яку реорганізував в Київський НДІ серцево-судинної хірургії (1983, нині Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. Амосова). Уперше створив кафедру торакальної хірургії та анестезіології в Київському інституті вдосконалення лікарів (1955). Подвижник, який кинув виклик хворобам, старості й смерті; експериментував на собі, доводячи ефективність розробленої системи здорового способу життя (у річищі пошуків ортобіозу І. Мечникова, В. Винниченка, П. Іванова). Застосував метод моделювання складних систем (за Л. Берталанфі) до пояснення медико-біологічних явищ психіки, природи людини (інтелекту, особистості, тіла), «загального алгоритму розуму», суспільства, держави, світу, майбутнього людства (до 2065). Створив «Энциклопедию Амосова. Алгоритм здоровья» (Москва; Д., 2022). НАНУ заснувала 2003 Премію імені М. Амосова.

Праці

Очерки торакальной хирургии. К., 1958; Операции на сердце с искусственным кровообращением. К., 1962; Регуляция жизненных функций и кибернетика. К., 1964; Моделирование мышления и психики. К., 1965; Саморегуляция сердца. К., 1969; Хирургия пороков сердца. К., 1969 (співавт.); Искусственный разум. К., 1969; Алгоритмы разума. К., 1973; Нейроподобные сети в робототехнике. К., 1979; Природа человека. К., 1983; Сердце и физические упражнения. К., 1985; Физическая активность и сердце. К., 1989; Терапевтические аспекты кардиохирургии. К., 1990; Разум, человек, общество, будущее. К., 1994; Преодоление старости. Москва, 1996; Здоров’я. К., 1997; Моя система здоров’я. К., 1997.

Твори

Думи і серце. К., 1967; Записки из будущего. Москва, 1967; Книга о счастье и несчастьях: (Дневник с воспоминаниями и отступлениями). Москва, 1984; Повести. К., 1984; Повести: Книга о счастье и несчастьях. К., 1984; Роздуми про здоров’я. К., 1990; Страна детства. Москва, 1991; Голоса времен. К., 1998.

Література

Маркусик М. Лауреат Ленінської премії М. М. Амосов // Наука і життя. 1961. № 8; Строковський М. М. В ім’я людини. К., 1962; Николай Михайлович Амосов // Хирургия. 1983. № 12; Григор’єв К. Діла і думи Миколи Амосова // Київ. 1983. № 4; Чирва А. Ефект Амосова: Видатному хірургові виповнюється 85 років // Уряд. кур’єр. 1998, 5 груд.; Микола Михайлович Амосов: легенда світової науки: Біобібліогр. покажч. К., 2009; М. М. Амосов: До 100-річчя від дня народж. вченого. К., 2013.

І. К. Мойсеїв

Інформація про статтю