Вовк Федір Кіндратович | ukrainci.top


ISBN: 978-966-02-9999-3 (online)
DOI: 10.37068/b/9789660299993


Вовк Федір Кіндратович


Один із найвідоміших дослідників антропології, етнографії та археології. Уперше провів дослідження України в аспекті історично-етнографічного районування.

Читати статтю


Енциклопедична стаття

ВОВК Федір Кіндратович (Волков; псевдоніми і криптоніми: Кондратович, Лупулеску, Сірко, Яструбець: Вчік, С-о, Th. V., LBC, Новостроенко, Хв. В. та ін.; 05(17). 03. 1847, с. Крячківка, нині Лубенського р ну Полтавської обл. – 29. 06. 1918, м. Жлобин Гомельського пов., нині Білорусь) – етнограф, антрополог, археолог, педагог. Член НТШ (1899), голова Етнографічної комісії (від 1906). Доктор Сорбонни, Каннського і Санкт-Петербурзького університетів. Член Паризького антропологічного товариства, Празького наукового товариства, Українського наукового товариства у Києві (1908). Орден Почесного легіону (1916). Велика золота медаль імені П. Семенова-Тян-Шанського Російського географічного товариства (1917). Міжнародні премії Годара (1901) за антропологічні і Кана (1912) за археологічні дослідження. Закінчив Університет святого Володимира у Києві (1871), навчався в Антропологічній школі при Сорбоннському університеті (1887). Працював 1874–76 помічником ревізора губернського секретаря у канцелярії Київської контрольної палати, 1875–76 разом із В. Антоновичем брав участь у роботі археологічної експедиції у Київській та Волинській губерніях Південно-Західного відділення Російського географічного товариства. Від 1917 – завідувач кафедри географії та етнографії Університету святого Володимира. Читав лекції з порівняльної антропології та етнографії слов’янських народів. Розробив програму збирання етнографічних матеріалів. Один з організаторів проведення 1-го перепису населення Києва, 3-го Археологічного з’їзду. Активний діяч київської «Громади», упорядник перших томів її зібрань. Організував українську друкарню у Відні, опублікував заборонені царською цензурою вірші і мистецькі твори Т. Шевченка, здійснив видання «Кобзаря». Емігрував через переслідування з боку уряду за діяльність у київській «Громаді». Від 1887 – у Парижі. 1900 брав активну участь у створенні археологічного відділу Всесвітньої виставки в Парижі. 1901–05 викладав у відкритій в Парижі Російській вищій школі суспільних наук соматичну антропологію, доісторичну археологію та етнографію. 1905 захистив докторську дисертацію «Скелетні видозміни ступнів у приматів і в людських расах». 1907 читав лекції у Санкт-Петербурзькому університеті на кафедрі географії та етнографії анатомічної антропології, доісторичної археології та порівняльної етнографії. Один із фундаторів часописів «Матеріали до українсько-руської етнології» та «Етнографічний збірник». Уперше здійснив дослідження України в аспекті історично-етнографічного районування. Зібрав значний етнографічний матеріал про обряди та звичаї різних народів Землі. Вивчав українське населення Галичини, Буковини, Угорщини і Сербії в історичних, антропологічних і етнографічних аспектах. Автор описів експозицій та фондів україністики Львівського музею НТШ тощо. Зібрана ним колекція у Санкт-Петербурзькому музеї налічує близько 3000 од. Один із чільних авторів першої українознавчої енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (у 2-х т., Петроград, 1914–16). Серед учнів – О. Алешо, М. Біляшівський, В. Гнатюк, З. Кузеля, І. Раковський, С. Руденко.

Праці

Відмітні риси південноруської орнаментики. 1873; Список растений с народными названиями и этнографическими примечаниями // Зап. Юго-Зап. отделения Рус. геогр. об ва. 1873. Т. 1; Задунайская Сѣчь // Київська старовина. 1883. Т. 5; Свадбарскитѣ обреды на славянскитѣ народы // Сб. за народны умотворения, наука и княжнина. София, 1890–94; Rites et usages nuptiaux en Ukraine // L’Anthropologie. Paris, 1891. T. 2; 1892. Т. 3; Палеолитическая стоянка в с. Мезине Черниговской губ. // Ежегодник рус. антропол. об ва. С.-Петербург, 1913. Т. 4; Вироби передмікенського типу в неолітичних становищах на Україні. К., 1928; Студії з української етнографії та антропології. Прага, 1928; К., 1995.

Література

Кузеля З. Памяти Хведора Вовка. Зальцведель, 1918; Наулко В., Франко О. Етнографічна та народознавча спадщина Ф. К. Вовка // Зб. на пошану Я. Дашкевича. Л.; К.; Нью-Йорк, 1996; Федір Кіндратович Вовк (1847–1918). Дослідження. Спогади. Біографія: До 150-ліття з дня народж. вченого. Нью-Йорк, 1997; Франко О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч. К., 2000; Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Минуле й сьогодення (1834–2004 рр.). К., 2004.

В. І. Наулко

Інформація про статтю


Інформація про статтю

 Автор статті:

В. І. Наулко

Дата оприлюднення:

 2022

 Авторські права і ліцензія:

Статтю розміщено на умовах, викладених у розділі «Авторські права»

  Бібліографічний опис:

Вовк Федір Кіндратович // Знакові постаті українського походження у світовій цивілізації: енциклопедичне видання [електронний ресурс] / Редкол.: М. Железняк (відп. ред.), Я. Яцків, М. Андрейчин, Л. Дубровіна, М. Степаненко, М. Мельник, О. Іщенко. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. URL: https://ukrainci.top/article-1279

Нагору