Ми у Facebook
ГАМАЛІЯ Микола Федорович (05(17). 02. 1859, Одеса – 29. 03. 1949, Москва) – фахівець у галузі мікробіології та епідеміології. Доктор медицини. Почесний академік АН СРСР (1940), академік АМН СРСР (1945). Сталінська премія (1943). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1880) та Військово-медичну академію у Санкт-Петербурзі (1883). У 1886 разом з І. Мечниковим організував в Одесі першу в Росії бактеріологічну станцію. 1929–38 – директор Центрального інституту епідеміології та мікробіології у Москві; від 1938 – професор кафедри мікробіології 2-го Московського медичного інституту. Микола Гамалія – засновник вітчизняної медичної мікробіології. Вивчав засоби запобігання сказу, чумі, холері, сибірці, висипному тифу, туберкульозу; описав паралітичну форму сказу, вдосконалив вакцину проти цієї хвороби; відкрив холероподібний вібріон та речовини, що викликають руйнування бактерій – бактеріолізини; удосконалив пастерівський метод щеплень та впровадив у практику охорони здоров’я обов’язкове віспощеплення; довів вірусну природу чуми рогатої худоби та інфекційної анемії коней; заклав основи вчення про бактеріофаги. Підготував низку праць, присвячених проблемам мінливості мікроорганізмів та питанням імунітету. Автор «Воспоминаний» (Ленинград, 1947). Ім’я Миколи Гамалії присвоєно Інституту епідеміології і мікробіології в Москві, на будинку якого встановлено меморіальну дошку вченому.
Праці
Собрание сочинений. Т. 1–6. Москва, 1951–64.
Література
Мар’єнко Ф. С. Гамалія. О., 1961; Вклад Н. Ф. Гамалея в микробиологию и эпидемиологию. Москва, 1962; Миленушкин Ю. И. Н. Ф. Гамалея. Москва, 1967.
І. Г. Скрипаль