Шаповал Максим Михайлович | ukrainci.top


ISBN: 978-966-02-9999-3 (online)
DOI: 10.37068/b/9789660299993


Шаповал Максим Михайлович


Герой України, який здобув це звання, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність держави під час російської агресії

Читати статтю


Енциклопедична стаття

ШАПОВАЛ Максим Михайлович (06. 07. 1978, Вінниця – 27. 06. 2017, Київ) – військовий діяч. Генерал-майор (2017, посмертно). Герой України (2017, посмертно). Навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі ППО (1995–99), закінчив факультет шифрувальників Військового інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (2000). Відтоді з перервою служив у 10-му окремому загоні спеціального призначення Головного управління розвідки Міністерства оборони України на Рибальському острові в Києві: помічник начальника штабу з спеціального зв’язку й режиму секретності, офіцер, старший офіцер, начальник групи – водолазний спеціаліст, від 2012 – начальник служби інструкторів, заступник командира, 2013–17 – командир 10-го окремого загону. Як офіцер відділення штабу 4-го окремого ремонтно-відновлювального батальйону українського миротворчого контингенту брав участь у Місії ООН у Сьєрра-Леоне. 2010–12 – в Управлінні держохорони з охорони перших осіб держави. З початком російської збройної агресії проти України (2014) виконував завдання із захисту територіальної цілісності України в зоні бойових дій у Донецькій та Луганській областях. Полковник Максим Шаповал був командиром групи спецпризначення, що в травні 2014 звільняла Донецький аеропорт і зайшла до нього першою. Брав участь у плануванні та проведенні розвідувальних рейдів у глибокий тил противника, під час яких застосовували засоби документування присутності російських окупаційних військ, їх переміщень, наявності сучасних зразків систем радіоелектронної боротьби та засобів ураження. Окремі розвідувальні операції були спрямовані на своєчасне оповіщення про розгортання російської артилерії, зокрема й далекобійної. 7 червня 2017 його підрозділ ліквідовував на окупованій території Донбасу одного з керівних співробітників спецпідрозділу «Вимпел» ФСБ РФ полковника Юрія Черкашина, який відповідав за організацію терористичних актів на території України. Загинув від підриву автомобіля, яким керував, у Києві на перехресті вулиць Солом’янська та Механізаторів внаслідок терористичного акту, спланованого російськими спецслужбами. У вересні 2017 його ім’я присвоєно 10-му окремому загону спеціального призначення. У жовтні того ж року на Алеї Героїв рідного закладу вищої освіти встановлено погруддя Максима Шаповала, а також меморіальні дошки на фасадах корпусу Військового інституту на вулиці Верхньоключова, № 4 (лютий 2018), будинку на вулиці Кудряшова, № 20Б у Києві, де жив Максим Шаповал (червень 2018) та в холі рідної Вінницької загальноосвітньої школи № 15 (жовтень 2018). У червні 2018 «Укрпошта» продовжила випуск серії художніх маркованих конвертів під назвою «Героям Слава!», започатковану в грудні 2014, один з яких присвячений Максиму Шаповалу. У грудні 2018 одну з вулиць Києва перейменовано на його честь. 27 червня 2021 на Повітрофлотському проспекті, № 11–13 відкрито сквер Максима Шаповала та пам’ятний знак, присвячений українським розвідникам. Його ім’я навічно зараховано до списків військової частини, якою він командував, та внесено в Книгу Слави Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що була заснована з метою увічнення пам’яті осіб, які зробили вагомий внесок у розбудову воєнної розвідки України.

А. І. Шушківський

Інформація про статтю


Інформація про статтю

 Автор статті:

А. І. Шушківський

Дата оприлюднення:

 2022

 Авторські права і ліцензія:

Статтю розміщено на умовах, викладених у розділі «Авторські права»

  Бібліографічний опис:

Шаповал Максим Михайлович // Знакові постаті українського походження у світовій цивілізації: енциклопедичне видання [електронний ресурс] / Редкол.: М. Железняк (відп. ред.), Я. Яцків, М. Андрейчин, Л. Дубровіна, М. Степаненко, М. Мельник, О. Іщенко. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. URL: https://ukrainci.top/article-1113

Нагору