Ми у Facebook
ДОВГИЙ Олег Іванович (06. 01. 1993, с. Щурівці Ізяславського, нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл. – 31. 01. 2015, поблизу смт Чорнухине Попаснянського, нині Алчевського р-ну Луганської обл., похований 26. 02. 2015 у рідному селі) – військовик. Лейтенант. Герой України (2018, посмертно). Навчався на факультеті аеромобільних військ та розвідки в Академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного у Львові (2010–12), закінчив факультет високомобільних десантних військ та розвідки Військової академії в Одесі (2014). Від червня до серпня 2014 проходив військову службу на посаді начальника фізичної підготовки і спорту, від серпня того ж року – командира взводу, заступника командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної Закарпатської бригади Сухопутних військ Збройних сил України в Ужгороді. Відтоді брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Обороняв м. Дебальцеве Донецької обл., керував взводним опорним пунктом «Віталій» поблизу Чорнухиного. 31 січня 2015 російські бойовики розпочали наступ з метою взяття селища під свій контроль. Взводний опорний пункт вони обстрілювали із систем «Град», застосовували міномет, після чого група піхоти (близько 100 осіб) та 3 танки рушили в наступ. Командир Олег Довгий особисто витягнув тяжкопораненого бійця з поля бою і організував евакуацію в шпиталь його та ще 3-х поранених бійців. Під час подальших бойових дій отримав поранення, однак від госпіталізації відмовився й продовжував керувати діями підлеглих, виявляючи професіоналізм, рішучість та мужність. Позиції взводного опорного пункту вдалося утримати, однак того ж дня командир загинув від кулі снайпера. 23 лютого вдалося забрати його тіло з місця боїв. На честь Олега Довгого встановлено меморіальні дошки на фасадах Щуровецької (2015) та Клубівської (Шепетівський р-н; 2019) шкіл, в яких він навчався. Від 2019 Клубівську школу (від 2021 – ліцей) названо його ім’ям.
В. С. Муха