Ми у Facebook
БРАНОВИЦЬКИЙ Ігор Євгенович (25. 04. 1976, Київ – 21. 01. 2015, Донецьк, похований 03. 04. 2015 у Києві) – військовик. Солдат. Герой України (2016, посмертно). Орден «За мужність» 3 го ступеня (2015, посмертно). Закінчив Київський технікум електронних приладів (1995). У 1996 під час проходження строкової служби у складі 901 ї окремої понтонно-мостової роти Збройних сил України брав участь у миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй в Анголі, де допомагав місцевим жителям, робив понтонні переправи в горах Маланже й супроводжував гуманітарні конвої. Був активним учасником Революції гідності. Від жовтня 2014 служив навідником 90 го окремого аеромобільного батальйону «Житомир» 81-ї окремої аеромобільної бригади. Брав участь в обороні Донецького аеропорту. 20 січня 2015 після підриву російськими бойовиками другого поверху нового терміналу під час допомоги пораненим товаришам був захоплений у полон. Російські терористи шукали серед полонених кулеметника, щоб помститися. Ігор Брановицький, рятуючи інших, сказав, що це він кулеметник. Після численних тортур і знущань його вбито двома пострілами в голову. У березні тіло Героя ідентифіковано серед загиблих, яких вивезли з Донецька. На будівлях технікуму (лютий 2016), в якому він навчався, та клубу військової частини (вересень 2017) у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл., де 1995–96 проходив строкову службу, встановлено меморіальні дошки. Одну з вулиць столиці України 2016 названо його іменем. У грудні 2016 в Києві презентовано колекційну марку, створену на честь воїнів, які загинули в боях на Сході України, на якій зображено й Ігоря Брановицького.
Р. В. Пилипчук