СКЛІФОСОВСЬКИЙ Микола Васильович (25. 03(06. 04). 1836, хутір Карантин Тираспольського пов. Херсонської губ., нині с. Дзержинське поблизу м. Дубоссари, Молдова — 30. 11(13. 12). 1904, маєток «Відрада» поблизу с. Яківці, нині у складі Полтави) — лікар-хірург. Доктор медицини (1863). Закінчив Одеську чоловічу гімназію № 2 (1854), медичний факультет Московського університету (1859). Працював в Одеській міській лікарні. 1863 захистив докторську дисертацію «Про кров’яну приматочну пухлину» у Харківському університеті. Удосконалювався в хірургічних клініках Німеччини, Франції, Великої Британії. 1870 за рекомендацією видатного хірурга М. Пирогова був обраний завідувачем кафедри хірургії Університету святого Володимира у Києві. Від 1871 — професор кафедри хірургічної патології, згодом — керівник хірургічної клініки Медико-хірургічної академії у Санкт-Петербурзі. Від 1880 працював у Московському університеті: 1882—88 — декан медичного факультету, водночас 1880—93 очолював факультетську хірургічну клініку, яку розбудував і перетворив у потужний лікувальний комплекс (нині Московський міський НДІ швидкої допомоги імені М. Скліфосовського). 1893—1900 — директор Єленинського клінічного інституту для удосконалення лікарів (Санкт-Петербург). Як воєнно-польовий хірург брав участь в австро- та франко-пруській, російсько-турецькій війнах. Наукові дослідження з питань воєнно-польової хірургії, асептики й антисептики, патології кісток, гінекології, загальної хірургії тощо. Один із перших в Російській імперії запровадив у хірургії використання антисептиків, а також проведення операцій під анестезією. Запропонував оригінальні методи з’єднання кісток (замок Скліфосовського), лікування мозкових гриж. Зробив значний внесок у розвиток порожнинної хірургії. Один з ініціаторів та організаторів Пироговських з’їздів, організатор та голова 12-го Міжнародного конгресу лікарів у Москві (1897). У зв’язку з важкою хворобою 1900 повернувся в Україну, оселився у своєму маєтку «Відрада» поблизу с. Яківці. Микола Скліфосовський займався благодійницькою діяльністю: побудував школу для сільських дітей, на території якої висадив сад (на Міжнародній виставці плодівництва 1894 в Санкт-Петербурзі цей сад назвали «Полтавською Швейцарією»), у якому учні могли проходити практику з садівництва та городництва. Надавав безкоштовну медичну допомогу селянам. Власним коштом побудував шпиталь для інвалідів російсько-турецької війни. Ім’ям Миколи Скліфосовського названо Полтавську обласну клінічну лікарню. Засновано Полтавську обласну премію імені М. Скліфосовського. У Полтаві встановлено погруддя вченого, у Москві — пам’ятник.
Праці
Избранные труды. Москва, 1953.
Література
Николай Васильевич Склифосовский // Постолов М. П. Хирурги Киевского университета — современники и последователи Н. И. Пирогова. К., 1957; Кованов В. В. Н. В. Склифосовский. Москва, 1972.
В. Д. Догузов