Find us on Facebook
ЧАРГАФФ Ервін (11. 08. 1905, Чернівці — 20. 06. 2002, м. Нью-Йорк, США) — біохімік. Член НАН США (1965), Паризької (1963) та Нідерландської королівської (1964) АН. Золота медаль імені Л. Пастера Французького біохімічного товариства (1949), медаль імені К. Нейбера Американського товариства хіміків і фармацевтів (1958), Національна медаль науки США (1974), У 1914, після банкрутства банку батька, сім’я емігрувала з Чернівців до Відня, де ЕрвінЧаргафф закінчив Університет зі ступенем доктора наук (1928). Працював у лабораторії обмінної хімії Єльського університету (США, 1928—30), Берлінському університеті (1930—33), Пастерівському інституті в Парижі (1933 —34); від 1935 — у Колумбійському університеті в Нью-Йорку: від 1952 — професор, від 1970 — завідувач кафедри біохімії, від 1974 — професор біохімії в лабораторії клітини, 1979—85 — керівник біохімічного інституту. В світову науку Ервін Чаргафф увійшов насамперед завдяки своїм фундаментальним дослідженням структури та функцій нуклеїнових кислот. З його ім’ям пов’язане розкриття структури та генетичної ролі ДНК, що стало найвагомішим досягненням біохімічної науки 20 ст. Його внесок у розвиток світової молекулярної біології важко переоцінити, адже чітко сформульовані ним на основі численних багаторічних досліджень правила Чаргаффа послужили розкриттю структури та біологічної ролі ДНК. Ще 1947 йому вперше вдалося одержати чисті зразки ДНК, а 1950 встановити, що в усіх ДНК кількість аденіну дорівнює кількості тиміну, а гуаніну — цитозину. Згідно із закономірностями, встановленими ним (правила Чаргаффа), стало відомо, що у складі ДНК сума пуринових азотовихоснов дорівнює сумі піримідинових, тобто А+Г=Т+Ц. Ці дослідження ЕрвінаЧаргаффа, а також результати рентґеноструктурного аналізу ДНК, проведені М. Вілкінсом і Р. Франклін, передували представленню світу т. зв. моделі Вотсона—Кріка (модель вторинної структури ДНК). Стосовно цього в одному зі своїх інтерв’ю журналові «Штерн» Ервін Чаргафф із болем говорив про прикру історичну несправедливість щодо першості у відкритті структури ДНК, згадуючи про те, як він спілкувався з Д. Вотсоном і Ф. Кріком та розповідав їм про свої досягнення. Ервін Чаргафф також є першим дослідником процесу денатурації ДНК. Окрім того, він досліджував метаболізм амінокислот і ліпідів, вивчав ліпопротеїни, процеси зсідання крові тощо. У світову науку він увійшов насамперед завдяки своїм фундаментальним дослідженням структури та функцій нуклеїнових кислот. Від 1992 Ервін Чаргафф підтримував тісні зв’язки з ученими-біохіміками Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича, членами громадської організації «Чаргафф-фонд», яку було засновано на біологічному факультеті цього вузу. У Чернівцях на фасаді будинку на вул. 28 Червня, № 20 на його честь встановлено меморіальну дошку (2003).
Праці
The composition of the pentose nucleic acids of yeast and pancreas // J. Biol. Chem. 1948. Vol. 176; The composition of the desoxypentose nucleic acids of thymus and spleen // Там само. 1949. Vol. 177 (співавт.); Chemical specificity of nucleic acids and mechanism of their enzymatic degradation. Experientia. 1950. Vol. 6; Composition of the deoxypentose nucleic acids of four genera of sea-urchin // J. Biol. Chem. 1952. Vol. 195 (співавт.); The Nucleic Acids: Chemistry and Biology. Vol. 1—3. New York, 1955—60 (співавт.); Preface to a grammar of biology // Science. 1971. Vol. 172; A fever of reason the early way // Ann. Rev. Biochem. 1975. Vol. 44; How genetics got a chemical education // Ann. N. Y. Acad. Sci. 1979. Vol. 325; The Nucleic Acids by Erwin Chargaff. New York, 2012.
Література
Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991; Гусар Ю. Ервін Чаргафф повернувся додому: [меморіальна дошка] // Правдивий поступ. 2003, верес.; Його ж. Біохімік зі світовим іменем: Ервін Чаргафф // Буковинське віче. 2010, 28 лип.; Пилипчук О. Я., Фандо Р. О. Ервін Чаргафф (1905—2002). К., 2017; Яремій І. М. Ервін Чаргафф та дослідження структури ДНК // Медичний вісник Буковини. 2018. № 2.
І. М. Яремій