Find us on Facebook
ХМЕЛЮК Василь Михайлович (03. 07. 1903, х. Березівка, нині у межах м. Жмеринка Вінницької обл. – 02. 11. 1986, Париж) – живописець, поет. Загальну освіту здобував у Жмеринській початковій школі та Жмеринській гімназії. Від 1918 разом зі старшим братом перебував у діючій Армії УНР, 1920 опинився у польському таборі для інтернованих українських вояків. Навчався у Краківській академії мистецтв (1921–23, майстерня В. Яроцького), Карловому університеті (1926–27) та на Українських студіях пластичного мистецтва (1928, клас С. Мако) у Празі. Від 1928 мешкав у Парижі. Став однією з центральних постатей французького мистецького життя. Як художник належав до постімпресіоністів. Провідна образно-стильова засада творчої манери – експресійна колористика, позначена зокрема імпульсивністю, імпровізаційністю. Значне місце в його спадщині займає портретний живопис, особливо образи жінок. Протягом усього життя малював краєвиди. Майстер настроєвого пейзажу. Так само захоплено працював у жанрі натюрмортів і квітів. 1932 мав персональну виставку в галереї «Молода Європа» в Парижі. Завдяки своєму таланту Василь Хмелюк виставляв твори у відомих паризьких галереях, залах престижного Інституту Тіссена. Творчістю Василя Хмелюка цікавилися визначні колекціонери. Його твори зберігаються в музеях Лондона, Парижа, Нью-Йорка, Філадельфії, Мюнхена, Торонто, Стокгольма, Львова, Люцерна, в галереї Оксфордського університету і в приватних колекціонерів. Серед живописних творів – портрети гетьманів, козацької старшини (1934), «Молода жінка», «Моделька» (обидва – 1935), «Портрет Мініха» (кінець 1930-х рр.), «Вечір на півдні», «Натюрморт» (обидва – 1940), «Блазень у синьому», «Краєвид над морем» (обидва – 1949), «Концерт» (1951). Звертався і до жанру графіки: ілюстрації до творів М. Гоголя, зокрема повісті «Тарас Бульба», на козацьку тематику та ін. У Празі видав 3 невеликі поетичні збірки – «Гін» (1926), «Осіннє сонце», «1928, 1926 та 1923» (обидві – 1928) – авангардистського спрямування. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі. Після відновлення незалежності України надруковано збірки віршів Василя Хмелюка, статті про нього як про художника і поета, вийшов альбом живописних творів. Його ім’я нарешті утвердилося не лише у французькій, але й в українській історії образотворчого мистецтва 20 ст.
Тв.: (Вірші) // Дзвін. 1995. № 1.
Літ.: Федорук О. Хмелюк – поет // СіЧ. 1993. № 7; Його ж. У полоні французького колоризму. Хмелюк – художник // Там само. № 8; Скофенко А. Штрихи до біографії художника Василя Хмелюка // Родовід. 1994. № 9; Ільницький М. На перехресті стилів // Дзвін. 1995. № 1; Федорук О. Василь Хмелюк. К., 1996; Його ж. Василь Хмелюк – видатний майстер колористики // Мистецтво української діаспори: Повернуті імена. Вип. 1. К., 1998; Салига Т. Празький експеримент з Березівки // Дзвін. 2009. №1.
О. К. Федорук