Find us on Facebook
ВАРГОЛ Енді (справжнє – Вархола Андрій Андрійович; 06. 08. 1928, м. Піттсбурґ, шт. Пенсильванія, США – 22. 02. 1987, Нью-Йорк, похований у Піттсбурзі) – американський художник-модерніст, скульптор, дизайнер, кінорежисер і письменник українського походження. Закінчив Піттсбурзький технологічний інститут рекламного дизайну (1949). Відтоді працював комерційним художником у Нью-Йорку (оформляв переважно вітрини магазинів, створював листівки та плакати). За комерційну графіку одержав нагороду Інституту графічного мистецтва (1957). Виконав монументальне замовлення для Світової виставки у Нью-Йорку (1964). На початку 1960-х рр. захопився темою американських продуктів. Його прості аж до примітивізму малюнки – банки «Кока-коли» та консерви томатного супу «Кемпбелл» – стали культовими. Ініціатор формування течії поп-арту в США (використання сюжетів та прийомів, пов’язаних із щоденним життям, рекламою, практикою ЗМІ). 1963 заснував студію «Factory». Учасник мистецьких виставок від 1952. Персональна – у Стокгольмі (1968). У 1968 важко поранений феміністкою В. Соланас. Засновник журналу «InterVIEW» (1969), де публікував свої фотороботи. Значний вплив на його творчість справило мистецтво візантійського живопису. Створив серії пейзажів песимістичного та оптимістичного змісту. У незавершених портретах знаменитостей, композиціях з побутових предметів, упаковок товарів підкреслював масову продукованість і духовну порожнечу комерційної культури США. Зображав самогубства, автокатастрофи, вибухи атомних бомб тощо. Один із перших, хто почав копіювати свої ж роботи за допомогою трафаретного друку та шовкографії. Виконав репродукції «Монни Лізи» (1963) і «Тайної вечері» (1986) Леонардо да Вінчі. Автор і режисер близько 150 кінофільмів у стилі андеґраунд, серед них – «Спасіння», «Поцілунок», «Сон», «Їжа» (усі – 1963), «Емпайр», «Повія» (обидва – 1964), «Мій коханий» (1965), «Дівчата з Челсі» (1966), «Самотній ковбой», «Гній», «Я, чоловік» (усі – 1968), «Сміття» (1970), «Секс» (1971), «Плоть» (1979). Застосовував принцип повтору, що набувало гіпнотичного ефекту. Видав автобіографічні романи «Index» (1967), «A Novel» (1968), «Diary» (1976); книги «The philosophy of Andy Warhol (From A to B and back again)» (1975), «Popism» (1980); уклав фотоальбом «America» (1985) про визначних людей кіно, музики, літератури, спорту. 1988 опубліковано 2 книги його спогадів. 2012 йому присвоєно статус лідера аукціонних продажів. Роботи художника зберігаються у Музеї модерного мистецтва Енді Варгола у Піттсбурзі (заснований 1991 у с. Микова поблизу м. Меджилабірці, Словаччина; понад 1000 картин), Карпаторуському центрі (Нью-Джерсі), Музеї модерного мистецтва (Нью-Йорк). 2013 в Ужгороді було відкрито мініскульптуру Енді Варгола. 2022 відбулася прем’єра документального серіалу «Щоденники Енді Варгола» («Netflix», режисер Р. Мерфі), в основі якого – реальні щоденники митця.
Твори
віньєтки-плакати – «Абсолютна горілка», «Зелені пляшки Кока-коли», «Коробки бріоли», «Суп Кемпбелл»; портрети – Е. Преслі, Наталі Вуд, Дж. Кеннеді, Е. Тейлор, Мерилін Монро (168 варіантів), І. Берґман, В. Ґрецкі, матері, автопортрети, Мао Цзедуна (1964), «Подвійний портрет» (1967), Л. ван Бетговена, Й. Ґете (обидва – 1982), «Червоний Ленін» (1987); цикли портретів – «16 образів Джекі» (1964), «Корови» (1966), «Квіти» (1970), «Пані і панове», «Ковбої та індіанці» (1975); композиції – «Серп і молот», «Електричне крісло», «Метелик».
Література
P. Gidal. Andy Warhol: Films and Painting. London; New York, 1991.
М. І. Мушинка, М. Я. Неврлий