Find us on Facebook
АГНОН Шмуель Йосеф (справжнє прізвище – Чачкес; 17. 07. 1888, м. Бучач, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 17. 02. 1970, містечко Ґдера, Ізраїль) – письменник. Член Академії мови Ізраїлю. Державна премія Ізраїлю (1954, 1958). Нобелівська премія (1966). Писав мовою іврит. Значна частина творчості пов’язана з Галичиною, був одним із тих закордонних авторів, у чиїй творчості любов до України посідала значне місце. Творець притч і метафоричних романів, у яких єврейський фольклор, релігійні засади хасидизму й галицький побут початку 20 ст. творять химерні історії, паралелі яким можна знайти в малярстві М. Шагала, «Дон-Кіхоті» М. де Сервантеса і «Знедолених» В. Гюґо, прозі Х. Борхеса й Ґ. Ґарсіа Маркеса, а ще певніше – у Шолом-Алейхема та Б. Брехта. Шмуель Йосеф Агнон народився в сім’ї дрібного торговця, який був водночас і місцевим рабином хасидського напряму. Опанувавши мови їдиш та іврит, майбутній письменник підлітком почав друкуватися у галицьких єврейських часописах (1904–08). У 1908 опублікував оповідання «Покинуті», яке принесло йому визнання та від назви якого утворено його псевдонім, що від 1924 став офіційним прізвищем. У цей період у Галичині серед єврейського населення набрав поширення сіоністський рух, палким прихильником якого і став молодий Шмуель Йосеф Агнон. 1908 він переїхав до Палестини, аби не вступати до австро-угорського війська. У Палестині мешкав до 1912, де окремим виданням опублікував першу повість «Те, що скручене, все одно колись вирівняється». Того ж року виїхав до Німеччини, де жив до 1930. Потоваришував з видатним єврейським філософом М. Бубером, який також був родом із Галичини. Видав кілька книг: «У колі праведних» (1921), «Біля затвора» (1922), «Історії легенд» (усі – Гамбурґ). Книга «У колі праведних» становить для українського дослідника особливий інтерес, оскільки у розділі із загальною назвою «Польща» йдеться переважно про Західну Україну, зокрема Галичину. Письменник познайомився з підприємцем і видавцем Ш. Шокеном, який став його меценатом і близьким другом на все життя; завдяки його підтримці 1931 вийшло 4-томне видання творів. 1930 у помешканні Шмуеля Йосефа Агнона в Гамбурзі сталася пожежа, під час якої згоріли вся бібліотека і рукописи, зокрема й 2 томи написаної разом із М. Бубером «Історії галицького єврейства». Того ж року письменник здійснив поїздку Галичиною (відвідав Бучач, Львів, Тернопіль, Залізці, Золочів, Броди). Ця подорож стала підґрунтям для написання роману «Гість на одну ніч» (1938–39), герой якого після тривалого часу повертається до рідного міста в Галичині і бачить його спустошення. У романі відображено не лише єврейське, а й українське життя, побут та звичаї українців. Після повернення до Єрусалима віддався літературній праці. 1998 у Бучачі, Львові, Золочеві та інших містах було знято українську частину документального фільму «Агнон» (реж. Е. Шуракі) із серії «Письменники століття», відзначеного 1999 1-ю премією на фестивалі документальних фільмів у Палермо (Італія). У Бучачі ім’ям письменника названо вулицю, встановлено пам’ятник та таблицю з барельєфом. 2002 у Тернополі відбулися 11-і Нобелівські читання, присвячені Шмуелю Йосефу Агнону.
Література
Левченко О. Спалахнула зірка в Бучачі // Демократична Україна. 1991, 14 груд.; Фиш Г. Очерки современной израильской литературы: Шмуэль Агнон и др. писатели. Москва; Иерусалим, 1994; Бергер Е. Самуїл Йосиф Агнон // Методол. проблеми худож. творчості. Вип. 1. Studia Methodologica: До 105-річчя Ш. Й. Агнона. Т., 1995; Горелик М. Материк Шмуэля Агнона // Книж. обозрение. 1996. № 43; Сулима М. Бучач жив у його серці // Вільне життя. 2001, 8 верес.; Шмуель Йосеф Агнон. Нобелівський лауреат із Тернопільщини: Бібліогр. покажч. Т., 2008.
Ю. В. Покальчук