Find us on Facebook
АНТОНОВ Олег Костянтинович (25. 01(07. 02). 1906, с. Тройця, нині смт Троїцьке Московської обл., РФ – 04. 04. 1984, Київ) – авіаконструктор. Доктор технічних наук (1960), академік АН УРСР (1967) і АН СРСР (1981). Герой Соціалістичної Праці (1966). Заслужений діяч науки УРСР (1976). Сталінська премія (1952 – за створення літака Ан-2). Ленінські премії (1962 – за створення літака Ан-12 та 1974 – за створення літака Ан-22). Державна премія УРСР (1976 – за створення літака Ан-24). Премія імені М. Янгеля АН УРСР (1984). Медаль імені О. Туполєва (1984). Закінчив Саратовську трудову школу (РФ, 1922) та Ленінградський політехнічний інститут (нині Санкт-Петербург, 1930). В авіації почав працювати від 17 років. У Саратові збудував два перші планери власної конструкції – «Голуб» (1924, відзначений грамотою за оригінальність на другому Всесоюзному зльоті планеристів у Криму) і «ОКА-2» (1926). У 1930 Олега Антонова направлено в Москву для організації Центрального конструкторського бюро зі створення планерів. Від 1933 – головний конструктор планерного заводу в м. Тушино (РФ). 1940 у Ленінграді, за наказом головного конструктора А. Яковлєва, під керівництвом Олега Антонова розроблено літак «Аист». Його серійне виробництво здійснювали на заводі у м. Каунас (нині Литва), куди і переїхав конструктор. 1941 повернувся до Москви. Під час 2 ї світової війни створив багатомісні десантні планери А-7, РФ-8 (для перевезення вантажів і особового складу), А-40 (для перевезення 6 тонного танка). У 1943–45 працював заступником директора і головного конструктора А. Яковлєва на заводі № 115 над створенням та удосконаленням винищувачів «Як». 31 травня 1946 у Новосибірську Олег Антонов створив нове конструкторське бюро, де працював над розробленням сільськогосподарського літака СГ-1 (Ан-2). 31 серпня 1947 конструювання літака закінчено. За сумісництвом очолював Сибірський НДІ авіації (1948–50). У 1952 конструкторське бюро переведено до Києва, де й були створені найвідоміші літаки конструкції Олега Антонова. Від 1952 – голова, від 1962 – генеральний конструктор, керівник Конструкторського бюро літакобудування у Києві, від 1976 – також професор Харківського авіаційного інституту. Олег Антонов – автор наукових робіт із питань планеризму, літакобудування, економіки. Під його керівництвом створено близько 40 конструкцій планерів, 15 типів транспортних і пасажирських літаків і близько 100 їхніх модифікацій різного призначення, зокрема поршневі літаки Ан-2, а також Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-14, Ан-22, Ан-26, Ан-28, Ан-30, реактивний літак Ан-72, важкий транспортний літак Ан-124 «Руслан», суцільнометалеві спортивні планери А-11, А-12, А-15. На початку 1970-х років Олег Антонов спрямував колектив на розробку транспортних літаків з двоконтурними турбореактивними двигунами. Перший з них – Ан-72, створений для експлуатації на аеродромах з обмеженою довжиною смуги, а його модифікація – Ан-74 – для районів Крайньої Півночі. Наприкінці 1970-х років Олег Антонов організував розробку повітряних гвинтовентиляторів нового покоління, а 1981 розробив технічну пропозицію для створення середнього транспортного літака з гвинтовентиляторними двигунами, названого Ан-70. Остання модель Олега Антонова – Ан-124 «Руслан», в якій конструктор заклав передові на той час ідеї літакобудування. Створив науково-технічну школу, серед досягнень якої чимало новітніх розробок у галузі українського літакобудування. Під його керівництвом уперше в СРСР застосовано клеєзварювальні конструкції панелей і агрегатів літака. Він був всебічно обдарованою людиною, писав вірші, картини. У 1968 Олег Антонов підписав відкритий лист до радянського керівництва з протестом проти арештів діячів української культури та політичних обмежень її розвитку. Був депутатом ВР СРСР 8–11-го скликань, членом ЦК КПУ (1971–76, 1981–84). Ім’ям Олега Антонова названо вулиці в Києві та Саратові, встановлено пам’ятник на території Державного підприємства «Антонов» і відкрито меморіальний кабінет-музей. 1999 діяльність Олега Антонова відзначена прийняттям його імені до Міжнародної Аерокосмічної Зали Слави Аерокосмічного музею Сан-Дієґо (США).
Праці
Теория полета на планере: Учеб. пособ. для планерных школ. Москва, 1933; Техника и практика планеризма: Учеб. Москва, 1934 (співавт.); Техническое описание и эксплуатация планеров УС-4 и Пс-2. Москва; Ленинград, 1936; На крыльях из дерева и полотна. Москва, 1962; Для всех и для себя. Москва, 1965; Десять раз сначала. Москва, 1969; Техніка, економіка, якість. К., 1971; Десять років спочатку / Пер. з рос. К., 1973; Планеры. Самолеты. К., 1990.
Література
Морсков О. Олег Антонов и его «семейство // Байкал. 1970. № 4; Моисеев В. А. Крылатое имя: [Докум. повесть]. К., 1975; 70-річчя академіка АН УРСР О. К. Антонова // Вісн. АН УРСР. 1976. № 2; Олег Константинович Антонов: Указ. лит-ры. К., 1982; Олег Константинович Антонов: [Некролог] // Вісн. АН УРСР. 1984. № 7; Казаков В. Б. Сотвори себя: [Докум.-худож. повесть]. Саратов, 1986; Захарченко В. Д. Антонов. Москва, 1996; Моисеев В. «...Интересно будет знать». К., 1996; Шаров І. Антонов Олег Костянтинович // 100 видат. імен України. К., 1999.
П. В. Балабуєв