Find us on Facebook
ВЕКСЛЕР Володимир Йосипович (19. 02(04. 03). 1907, Житомир – 22. 09. 1966, Москва) – фізик. Доктор фізико-математичних наук (1940), академік АН СРСР (1958). Сталінська премія (1951). Премія Американського комітету «Атом для миру» (1963). Закінчив Московський енергетичний інститут (1931). Від 1930 працював у Всесоюзному електротехнічному інституті; від 1936 – у Фізичному інституті АН СРСР (обидва – Москва) та одночасно від 1949 – у с-щі Дубна (нині місто Московської обл.), де від 1954 був директором Лабораторії фізики високих енергій Об’єднаного інституту ядерних досліджень. Від 1963 – академік-секретар Відділення ядерної фізики АН СРСР. Засновник і головний редактор журналу «Ядерная физика» (від 1965). Наукові дослідження в галузі фізики і техніки прискорювачів, фізики високих енергій, ядерної фізики, фізики космічних променів. Незалежно від Е. Макміллана відкрив (1944) принцип автофазування, запропонував новий тип прискорювачів. Керував створенням першого радянського синхротрона (1947); розроблені ним теорія та принципи руху частинок використано при реалізації проекту синхрофазотрона на 10 МеВ (Ленінська премія, 1959). Висунув ідею мікротрона (1944), заклав основи колективних методів прискорення частинок, запропонував прискорення їх за допомогою плазми (1957). Створив школу в галузі прискорювальної техніки. Ім’ям Володимира Векслера названо вулицю в Житомирі та провулок в Одесі.
Праці
Ионизационные методы исследования излучений. Москва; Ленинград, 1950 (співавт.); Ускорители атомных частиц. Москва, 1956; Вторичная ионная эмиссия металлов. Москва, 1978.
Література
Воспоминания о Векслере. Москва, 1987; Костриця М. Ю., Мокрицький Г. П. Метричний запис № 346 (В. Й. Векслер) // У просторі і часі: Видатні постаті Житомирщини. Ж., 1995.
І. М. Вишневський