Find us on Facebook
ВОРОНИЙ Юрій Георгійович (09(21). 08. 1895, с. Журавка Пирятинського пов. Полтавської губ., нині Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 13. 06. 1961, Київ) – лікар-хірург. Доктор медичних наук (1950). Учасник 1-ї та 2-ї світових воєн. Навчався на медичному факультеті Університету святого Володимира у Києві (від 1913), закінчив Київську медичну академію (1921). Під час воєнних дій 1918–20 перебував у загонах Армії УНР; брав участь у бою під Крутами; згодом – у військах С. Петлюри (за усними свідченнями). Працював під керівництвом М. Волковича і О. Черняхівського у Київському та В. Шамова у Харківському медичних інститутах (1926–31). Від 1931 – лікар у Херсоні, директор та завідувач кафедри Херсонського виробничого медичного інституту; від 1936 – завідувач кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту, одночасно – старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові (Харків). 1946–50 очолював урологічні відділення міської та обласної лікарень Житомира; працював завідувачем відділень експериментальної хірургії у Київському інституті експериментальної біології та патології (1950–53) і Київському інституті переливання крові та невідкладної хірургії (1953–61). Основні напрями наукових досліджень: приживлення пересаджених органів і тканин та зміни у зв’язку з цим імунної реактивності; консервація органів і тканин; травматичний шок; білкові кровозамінники. Від 1927 займався науково-експериментальною діяльністю з приживлення тканин і органів (вільної пересадки відрізаної цілої ноги, нирки собаки та ін.). Вперше у світі пересадив консервовану нирку людині (1933), робив спроби підшивання консервованої нирки хворим з тяжким перебігом гломерулонефриту (1950). Юрій Вороний – фундатор теорії біофізичного походження раку і його лікування. Праці: Матеріали до вивчення ролі біологічних чинників у проблемі трансплантації чоловічої статевої залози. Х., 1930; До питання про специфічні комплементи – зв’язуючі антитіла за вільного пересаджування нирок з застосуванням шва судин // Укр. мед. архів. 1931. Т. 6, ч. 1; Die Immunität bei Organtransplantation // Über spezifische komplement bindende Antikörper bei freier Nierantrans plantation mittelst Gefäβnaht. Archiv für klinische Chirurgie. 1932. Bd. 171, Heft 2; К вопросу о блокаде ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравлений сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении // Тр. Всеукр. ин-та неотлож. хирургии и переливания крови. 1934. Вып. 1; До питання про перебіг оксидаційних процесів при травматичному шоці // Експерим. медицина. 1940. Вип. 4; Пересадка консервированной трупной почки как метод биостимуляции при тяжелых нефритах // ВД. 1950. № 9; Про сечовидільну роботу пересадженої нирки з перших днів її приживлення // МедЖ. 1953. Т. 23, ч. 3; О значении нервной системы при пересадке органов и тканей от одного организма к другому // Тр. Военно-мед. академии. 1953. Т. 55; К вопросу о преодолении видовой специфичности при пересадке гетерогенных опухолей у собак // Проблемы пересадки и консервации органов и тканей: Тр. 1-й Всесоюз. конф. по проблемам тканевой несовместимости и трансплантации органов и тканей. 1957, 24–27 дек. Москва, 1959.
Література
Карпенко В. С., Баран Є. Я. Трансплантація нирки в Україні // Історія укр. медицини: Мат. конф. К., 1995; Король І. Ю. та ін. Юрій Вороний: громадянин, хірург, вчений… (До 75-річчя першої в світі трансплантації нирки людині) // Вісн. соц. гігієни та орг-ції охорони здоров’я. 2008. № 1.
Л. А. Пиріг, Ж. М. Перцева