Find us on Facebook
КОНДРАТЮК Юрій Васильович (справж. – Шаргей Олександр Гнатович; 09(21). 06. 1897, Полтава – лютий 1942, с. Кривцово Орловської обл., РФ) – вчений-винахідник, один із першовідкривачів ракетної техніки та теорії космічних польотів. Закінчив 2-у Полтавську гімназію (1916). У 1914 розпочав займатися проблемою міжпланетних польотів. Юрій Кондратюк відзначав, що на нього значно вплинув прочитаний у дитинстві науково-фантастичний роман німецького письменника Б. Келлермана «Der Tunnel» (1913) про будівництво під Атлантичним океаном тунелю, який з’єднував Європу з Америкою, – «вплив … був такий, що негайно … я заходився обробляти, наскільки дозволяли мої сили, майже одночасно дві теми: пробивання глибокої шахти для дослідження надр Землі й утилізації теплоти ядра та політ за межі Землі» («Творческая автобиография. Письмо Н. А. Рынину. 01. 05. 1929» // Рынин Н. А. «Теория космического полета», Ленинград, 1932). У вересні 1916 вступив до Петроградського політехнічного інституту (нині Санкт-Петербург), але в листопаді того ж року був мобілізований у російську армію, зарахований до школи прапорщиків Петроградського юнкерського училища. Тоді ж завершив полтавсько-петроградський науковий блокнот-рукопис із теорії космонавтики. Від квітня 1917 до березня 1918 перебував на турецькій ділянці Кавказького фронту. Пізніше двічі мобілізовувався у Добровольчу армію, з якої втікав. Від червня 1918 до вересня 1919 працював у Києві над рукописом «Тем, кто будет читать, чтобы строить» (надрукований 1964 у Москві в книзі «Пионеры ракетной техники: Кибальчич, Циолковский, Цандер, Кондратюк: Избранные труды»). 1920 – робітник станції Бобринська (нині імені Т. Шевченка, м. Сміла Черкаської обл.), 1921–25 – млина та цукрового заводу в с. Мала Виска (нині місто Кіровоградської обл.). 1921, побоюючись за своє офіцерське минуле, за допомогою мачухи О. Кареєвої роздобув документи на ім’я Юрія Кондратюка (померлий на той час студент), за якими і прожив до смерті. 1920–25 написав працю «О межпланетных путешествиях» (після доопрацювання вийшла 1929 у Новосибірську під назвою «Завоевание межпланетных пространств»; 2-е видання – 1947, 3-є – 1964, обидва – Москва), що у квітні наступного року отримала позитивний відгук учня М. Жуковського – професора Московського вищого технічного училища В. Вєтчинкіна («найповніше дослідження міжпланетних подорожей з усіх, написаних у російській і зарубіжній літературі до останнього часу…»). 1925–26 – механік елеватора на станції Криловська Владикавказької залізниці (станиця Октябрська Краснодарського краю, РФ), де здійснив перші винаходи з елеваторної справи; 1926–27 – на спорудженні елеватора на залізничній станції Ельхотово у Північній Осетії, де вперше у СРСР використав спосіб зведення залізобетонних будівель у рухомій опалубці; 1927–30 – на будівництві елеваторів і механізованих амбарів у Західному Сибіру, мешкав у м. Новосибірськ. Наприкінці 1920-х рр. вперше у світі почав споруджувати великі зерносховища з рубаного лісу, розробив елеваторний ківш для швидкохідних безперервних транспортерів (норій). У цей період розпочав листування з К. Ціолковським, з працями якого регулярно ознайомлювався від 1919. 30 липня 1930 заарештований, 10 травня 1931 за звинуваченням у шкідництві (місцеве керівництво вирішило, що зерносховище «Мастодонт», яке будувалося не за кресленнями та без жодного цвяха, не витримає експлуатації, насправді воно простояло понад 60 р. і згоріло в середині 1990-х рр.) засуджений до 3-х р. таборів (реабіліт. 1970). Однак замість таборів Юрій Кондратюк був залучений до роботи в утвореному у Новосибірську Спеціалізованому бюро для арештантів-інженерів № 14 з проектування вугільних підприємств. У той період опублікував статті з низки спеціальних проблем: прискорення та полегшення проходження шахт з опалубною механізацією бетонних і породозбиральних робіт, зберігання бетону високого опору та постійного кріплення шахтових стовбурів (зокрема у співавторстві з П. Горчаковим 1931 у № 11 «Горного журнала» – «Применение бетона высокого сопротивления к постоянной крепи шахтных стволов» і «Железобетонный копер башенного типа, выполняемый в подвижной опалубке»). Працюючи ще в бюро № 14, влітку 1932 розпочав розроблення конкурсного проекту потужної вітроелектростанції (пізніше – Кримська вітроелектростанція). Конкурсне проектування було завершене у співавторстві з П. Горчаковим і М. Нікітіним у листопаді 1932 й згодом визнане найкращим. У квітні–травні 1933 (у цьому році за рекомендацією Наркомважпрому звільнений із заслання) відвідав Москву, де зустрічався із С. Корольовим та працівниками Групи вивчення реактивного руху. 1933–34 – науковий керівник вітросекції Українського НДІ променергетики (Харків), 1934–37 – начальник технічного відділу Проектно-будівельної контори Кримської вітроелектростанції (її будівництво на г. Ай-Петрі потужністю 10 тис. кВт розпочато наприкінці 1936 і припинено на початку 1937); у 1938–41 – завідувач проектного відділу Проектно-експериментальної контори з вітроелектростанцій (займався проектуванням малих дослідних вітроелектростанцій; обидві – Москва). 6 липня 1941 вступив у Московське народне ополчення, між 22 і 25 лютого 1942 загинув у бою. Юрій Кондратюк виклав незалежну від інших вітчизняних і закордонних учених теорію космічного польоту, в якій стисло й оригінально поєднав блискучу фантазію з конкретними інженерними розрахунками та вирішенням найскладніших технічних завдань. Головні ідеї: економічно ефективна теорія досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця та Марса («равликова траса»; застосовано у проекті «Аполлон», конструкції американського Місячного модуля); варіанти та раціональні схеми дво- і триступеневих ракет; розподіл ступенів по боках та двигунах і принципові питання конструкції самої ракети; принципи гальмування космічних апаратів у атмосфері; конструкції крісел космонавтів, теорія безпеки космічного польоту. Наприкінці 1960-х рр. американський ілюстрований журнал «Life» («Життя») надрукував деякі деталі підготовки американської програми «Аполлон». Під час обговорення варіантів польоту на Місяць у Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та досліджень космосу (NASA) між групами В. фон Брауна та Дж. Губолта виникла суперечка, у результаті якої керівництвом американської програми все ж таки за основу взято думку останньої, яка ґрунтувалася на ідеї Юрія Кондратюка – виведення корабля на навколомісячну орбіту, а потім – відділення та спущення на Місяць спеціальної кабіни. Дж. Губолт згадував: «коли березневого світанку 1968 я схвильовано слідкував на мисі Кеннеді за стартом ракети, що повинна була понести корабель «Аполлон» у напрямку Місяця, то думав про українця Юрія Кондратюка, що розрахував трасу, якою мали летіти троє наших астронавтів».
Ім’ям вченого названо вулиці в Києві (1970; Мінський масив), Полтаві, Дніпрі, Москві, кратер на протилежній стороні Місяця, його присвоєно Національному університету «Полтавська політехніка» (1997), Музею авіації і космонавтики у Полтаві (2001), Новосибірському аерокосмічному ліцею (1992). Федерація космонавтики (нині Аерокосмічне товариство) України заснувала медаль і премію імені Юрія Кондратюка, що вручають як українським, так і зарубіжним ученим, конструкторам, інженерам, ветеранам ракетно-космічної галузі, які співпрацюють з Україною за спільними програмами освоєння космічного простору. 1997 Національний банк України викарбував ювілейну монету «Юрій Кондратюк» номіналом 2 грн (мельхіор, наклад 20 тис. шт.), 1997 і 2002 «Укрпошта» випустила марки його пам’яті. 21 червня 2012 був виставлений логотип Google на честь 115-річчя з дня народження винахідника. Встановлено пам’ятний знак із барельєфом поблизу Музею авіації і космонавтики в Полтаві, погруддя поблизу Комсомольського політехнічного технікуму (нині м. Горішні Плавні Полтавської обл., 1996) та поблизу меморіального музею в станиці Октябрська, меморіальні дошки на одному з будинків на однойменній вулиці в Києві, на вул. Сумська, № 36/38 у Харкові (1997, на місці Українського НДІ променергетики), на будинку на вул. Комсомольська (нині Стрітенська), № 4 у Полтаві (1987, народився і жив до 1915) та на навчальному корпусі № 1 Полтавського педагогічного університету (1982, колишня 2-а чоловіча гімназія). Також діють кімната-музей піонера космонавтики Юрія Кондратюка при Національному університеті «Полтавська політехніка» (відкрито 1978) та Новосибірський музей імені Юрія Кондратюка (1993). Пам’ятник винахіднику встановлено на космодромі мису Канаверал (США).
Література
Воробьев Б. Н., Тростников В. Н. О неопубликованой работе Ю. В. Кондратюка «Тем, кто будет читать, чтобы строить» // Из истории ракет. техники. Москва, 1964; Глушко В. П. Работы Ю. В. Кондратюка в области ракетно-космической науки и техники // Исследования по истории и теории развития авиац. и ракетно-косм. науки и техники. Москва, 1981; Даценко А. В. Жизнь в творческом горении. К., 1986; Романенко Б. И. Юрий Васильевич Кондратюк. Москва, 1988; Даценко А. В. Я полечу туда...: Докум. повесть. Х., 1995; Космічні і земні орбіти Ю. В. Кондратюка (О. Г. Шаргея). Дн., 1996; Дормідонтов А. Г. Творець місячної траси. К., 1997; Даценко А. Александр Шаргей – Юрий Кондратюк, сын Украины, Полтавы. П., 1997; Даценко А. В., Прищепа В. И. Юрий Васильевич Кондратюк (Александр Игнатьевич Шаргей). Москва, 1997 (укр. перекл. Н. Кочерги – Юрій Васильович Кондратюк. 1897–1942. П., 2012); Панченко А., Мироненко С. Американцы попали на Луну благодаря нашему земляку // Сегодня. 2003, 20 янв.; Онищенко В. О. та ін. Піонер теоретичної космонавтики Юрій Кондратюк. П., 2007; Даценко А. В. Книш І. П., Кочерга Н. К. Юрій Кондратюк (Олександр Шаргей) у спогадах сучасників. П., 2011; 2017; Килимник Ю. Відкривачі космосу: перші: [до 120-річчя від дня народж. Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея), 1897–1942] // День. 2017, 21 черв.; Земне тяжіння зоряних таємниць: до 120-річчя від дня народж. Юрія Кондратюка: Бібліогр. покажч. Кр., 2022.
Н. К. Кочерга