Find us on Facebook
МИКЛУХО-МАКЛАЙ Микола Миколайович (17. 07. 1846, с. Рождественське поблизу м. Боровичі, нині Новгородської обл., РФ – 14. 04. 1888, Санкт-Петербург) – природознавець, мандрівник. Деякі біографи, зокрема російські, наполягають, що вчений народився в Росії, однак ранні польські (1898) та австралійські (1926) джерела стверджують, що він народився у родинному маєтку в Україні (батько Микола Ілліч – родом із Чернігівської губ.). Навчався на фізико-математичному факультеті Санкт-Петербурзького університету (1863–64), філософському факультеті Гайдельберзького університету (1864) та медичних факультетах Ляйпцизького (1865) й Ієнського (1866–68; обидва – Німеччина) університетів. Спочатку переважно спеціалізувався в галузях порівняльної анатомії тварин і фауни моря. Під час мандрівок на Канарські острови (1866) та в Італію (1867) почав також займатися антропологічними й етнографічними дослідженнями. Згодом вивчав фауну Чорного моря поблизу Одеси та на Південному березі Криму. Для доведення того, що людські раси споріднені за своїм походженням, а виникнення расових і культурних відмінностей між людьми є наслідком природних і соціальних умов, та спростування думки про існування т. зв. нижчих рас 1870–86 мандрував Новою Ґвінеєю, Філіппінами, Малаккою, Австралією, Меланезією та Мікронезією. Ґрунтовно дослідив побут і культуру новоґвінейських папуасів. Зібрав значні колекції, що нині зберігаються в Музеї антропології та етнографії (Москва) та Зоологічному музеї (Санкт-Петербург) Російської АН. Ім’ям природознавця названо північно-східне узбережжя Нової Ґвінеї. 1950–54 видано його «Собрание сочинений» (в 5-ти т., Москва; Ленинград), а 1961 в Києві – щоденник «Серед дикунів Нової Гвінеї».
Наприкінці життя Микола Миклухо-Маклай відвідав Україну. Тут, у Малині (нині Житомирської обл.), 1873 мати мандрівника Катерина Семенівна придбала маєток, виконавши таким чином передсмертну волю чоловіка – оселитися «в краю соняхів і калини». До Малина вона переїхала разом із дітьми – Сергієм, Михайлом та Ольгою. Микола Миклухо-Маклай вперше завітав до Малина у травні 1886, пробув у маєтку матері понад 2 місяці. Тут він мандрував навколишніми селами, цікавився історією краю, народними традиціями, фольклором, записував народні пісні та легенди, вивчав тваринний і рослинний світ Полісся. Саме тут, у малинському маєтку, вчений підготував до друку перший том своїх славетних наукових записок – «Подорожі». У центрі Малина 1986 йому встановлено пам’ятник. О. Іванченко написав роман «Дорогами Маклая» (К., 1987).
Література
Колесников М. С. Миклухо-Маклай. Москва, 1965; Скуратівський В. Т. Миклухо-Маклай на Україні // Нар. творчість та етнографія. 1978. № 2; Путилов Б. Н. Николай Николаевич Миклухо-Маклай: Страницы биографии. Москва, 1981; Чуб Д. В. Слідами Миклухо-Маклая. К., 1993; Ростек Л., Вакуленко П. Микола Миклухо-Маклай: До 150-річчя з дня народж. Аделаїда, 1996; Рудницький Я. Етнограф світової слави: Маловідомі свідчення про український родовід Миколи Миклухо-Маклая // Нар. творчість та етнографія. 1996. № 5/6; Кудрявцев Л. Миклухо-Маклай. Співець людожерської цнотливості // Україна молода. 1999, 17 лип.; Костриця М. Ю., Тимошенко В. І. М. М. Миклухо-Маклай і Україна. Ж., 2011; Тумаркин Д. Д. Миклухо-Маклай: две жизни «белого папуаса». Москва, 2012.
В. І. Тимошенко