Find us on Facebook
МЕНЦИНСЬКИЙ Модест Омелянович (29. 04. 1875, с. Новосілки, нині Великі Новосілки Яворівського р-ну Львівської обл. – 11. 12. 1935, Стокгольм) – співак (драматичний тенор), педагог. Навчався у Дрогобицькій (1887–93) та Самбірський (1893–96; нині обидві – Львівської обл.) гімназіях, Львівській духовній семінарії (1896–99), водночас – у Львівській (1897–99; клас В. Висоцького), згодом – у Франкфуртській (Німеччина, 1899–1902; кл. Ю. Штокгаузена) консерваторіях. Під час навчання співав у оперній студії та виступав із сольними концертами у Галичині (Перемишль, Львів, 1900), Страсбурзі (Франція, 1901), Відні (1902). Дебютував 1901 на сцені Франкфуртської опери партією Ліонеля (опера «Марта» Ф. Флотова). Виступав на оперних сценах Ельберфельда (1901–02, 1903, 1904), Карлсруе (1903, 1904; обидва – Німеччина), Стокгольма (1903, 1904–06, 1909–10), Кельна (Німеччина, 1910–26). Гастролював у Байройті, Берліні, Гамбурзі, Райне, Мангаймі, Дортмунді, Мюнхені (усі – Німеччина), Ґетерборзі (Швеція), Амстердамі, Копенгаґені, Празі, Відні та ін. містах. Виступав у Львові (1903, 1908–09), брав участь у різних музичних заходах, присвячених Т. Шевченку, М. Шашкевичу, М. Лисенку, концертах хорового товариства «Боян» (від 1909 – почесний член). 1898–1928 брав участь у шевченківських вечорах у Львові, Перемишлі, Самборі, Стрию, Станіславові (нині Івано-Франківськ), Тернополі, Бориславі, Коломиї. Володів голосом красивого металевого тембру та широкого діапазону, унікальними артистичними даними. Модест Менцинський увійшов в історію оперного мистецтва як один із найвидатніших виконавців творів Р. Ваґнера (європейське визнання здобув завдяки виконанню партії Зиґфріда з циклу «Перстень Нібелунгів»). 1909 нагороджений найвищою державною відзнакою Швеції у галузі мистецтва – орденом Вази. Значну частину камерно-концертного репертуару Модеста Менцинського становили твори на слова Т. Шевченка. Він уперше в Галичині виконав більшість солоспівів із «Музики до “Кобзаря”» М. Лисенка, зокрема «Гетьмани, гетьмани», «Гомоніла Україна», «Думка», «Мені однаково», «Минають дні», «Огні горять», «Ой Дніпре мій, Дніпре», «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле», «По діброві вітер виє», «Ой одна я, одна», «Якби мені, мамо, намисто», «Нащо мені чорні брови», «Дума про Кобзаря» з опери «Тарас Бульба». Серед інших творів – солоспіви «Ой гляну я, подивлюся» М. Волошина, «Черемоше, брате мій», «Піду, втечу» С. Людкевича, «Дума про Нечая», «Як почуєш вночі», «Розжалобилася душа» Д. Січинського, «Соколи» Я. Ярославенка, «Ой поля, ви, поля» В. Барвінського та ін. Від 1926 мешкав у Швеції, деякий час виступав як камерний співак і провадив приватну педагогічну діяльність. У Стокгольмі та Берліні записав понад 40 різних творів. Свою бібліотеку заповів НТШ у Львові (нині зберігається у відділі мистецтв Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАНУ). Наприкінці 1990-х рр. зі Швеції було передано частину архіву Модеста Менцинського у фонди Музично-меморіального музею С. Крушельницької (Львів). Його ім’ям названо вулицю у Львові.
Партії: Радамес, Манріко, Отелло («Аїда», «Трубадур», «Отелло» Дж. Верді), Єлеазар («Жидівка» Ф. Галеві), Надір («Шукачі перлів» Ж. Бізе), Фауст (однойменна опера Ш. Ґуно), Васко да Ґама, Рауль, Роберт, Пророк («Африканка», «Гуґеноти», «Роберт-Диявол», «Пророк» Дж. Мейєрбера), Самсон, Кондрат («Самсон і Даліла», «Срібний дзвіночок» К. Сен-Санса), Лоенґрін, Тангейзер, Парсифаль, Трістан, Зиґмунд, Штольцінґ («Лоенґрін», «Тангейзер», «Парсифаль», «Трістан та Ізольда», «Валькірія», «Нюрнберзькі майстерзінґери» Р. Ваґнера), Каніо («Паяци» Р. Леонковалло), Йонтек, Степан («Галька» С. Монюшка), Каварадосі («Тоска» Дж. Пуччіні), Флорестан («Фіделіо» Л. ван Бетговена) Ірод («Саломея» Р. Штраусса).
Література
Гастрольні виступи Модеста Менцинського в Кельні // Діло. 1909, 10 квіт.; Людкевич С. Модест Менцинський як оперний співак // Шляхи. 1918. № 1; Модест Менцинський і українська пісня // Терем. 1927. № 3; Нижанківський Н. Модест Менцинський // Укр. вісті. 1935. № 32; Деркач І. Модест Менцинський – героїчний тенор. Л., 1969; Колесса Ф. Спогади про видатного співака // Музика. 1975. № 6; Модест Менцинський. Спогади. Матеріали. Листування. К., 1995; Стельмашевська О. Повернення Модеста Менцинського // День. 2005, 3 лют.; Оленюк Д. В. Творчість Модеста Менцинського в контексті європейських стилів оперного виконавства // Культура і сучасність. 2008. № 2; Кліш І. Модест Менцинський – співак світової слави // Молодь і ринок. 2011. № 8; Щурик Б. Модест Менцинський – один з найвидатніших тенорів світу // Там само. 2014. № 4.
М. І. Головащенко