Pivovarenko Pavlo Vasylovych

ПІВОВАРЕНКО Павло Васильович (02. 09. 1975, м. Радомишль, нині Житомирського р-ну Житомирської обл. – 29. 08. 2014, поблизу с. Новокатеринівка Старобешівського, нині Кальміуського р-ну Донецької обл., перепохований 22. 07. 2016 у Києві) – військовий діяч. Полковник. Герой України (2021). Орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2016). Навчався у Мінському суворовському училищі (1990–92) та Одеському інституті Сухопутних військ (1992–94), закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище(1996) та Національну академію оборони України в Києві (2006). У 1996–2001 був командиром танкового взводу та командиром роти військової частини у м. Феодосія АР Крим; 2001–04 – начальником штабу танкового батальйону військової частини у с. Перевальне Сімферопольського р-ну; 2006–09 – командиром батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади 8-го армійського корпусу в м. Новоград-Волинський Житомирської обл. 2009–10 служив у 8-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних сил України в Житомирі; 2010–12 – у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу Збройних сил України у Києві; 2012–13 – у 72-й окремій гвардійській механізованій бригаді 8-го армійського корпусу в м. Біла Церква Київської обл.; від липня 2013 – в управлінні бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних сил України у Києві. У травні 2014 призначений виконувачем обов’язків командира 51-ї окремої механізованої бригади, яку відправили на Широколанівський навчальний військовий полігон у Миколаївській обл. У червні 2014 військовики бригади на чолі з полковником Павлом Півоваренком відбули до Луганської обл., де створити низку опорних пунктів, ретельно розвідали обстановку й підготувалися до ведення подальших бойових дій. Брав участь у боях за міста Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Попасна (нині усі – Сіверськодонецького р-ну Луганської обл.), Мар’їнка (нині Покровського р-ну Донецької обл.) та інші населені пункти. Загинув під час героїчного прориву північної колони з оточення поблизу м. Іловайськ Харцизької міськради (нині Донецького р-ну). Спочатку його поховали як невідомого на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. Через 8 місяців проведено повторну експертизу, внаслідок якої було ідентифіковане тіло полковника Павла Півоваренка. Перепохований на Лук’янівському військовому кладовищі у Києві. На його честь у грудні 2016 на фасаді рідної Радомишльської школи № 1 (нині ліцей імені Т. Шевченка) відкрито меморіальну дошку. Його ім’я викарбуване на пам’ятному знаку захисникам України, що встановлено 14 жовтня 2018 у Радомишлі.

Н. В. Попович-Кузнецова

Article information