Find us on Facebook
ПАРТАЛА Станіслав Юрійович (05. 10. 1984, Харків – 02. 03. 2022, м. Маріуполь Донецької обл.) – військовик. Лейтенант. Герой України (2022, посмертно). Орден «За мужність» 3-го (2016) та 2-го (2020) ступенів. Брав активну участь у Революції гідності на Майдані Незалежності у Києві. 2014–22 служив в окремому загоні спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. Виконував бойові завдання під час антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. 2016 завдяки досвідченості сержанта, старшого інструктора (заступник командира взводу) 1-го відділення взводу розвідки 1-го батальйону оперативного призначення Станіслава Партали поблизу с. Павлопіль Волноваського (нині Маріупольського) р-ну вдалося під обстрілами винести тіло вбитого азовця та евакуювати 2-х поранених саперів, які рухалися попереду та підірвалися на вибуховому пристрої. 2020 старшина Станіслав Партала поблизу смт Зайцеве Бахмутського р-ну Донецької обл. вчасно помітив ворожу диверсійно-розвідувальну групу з 5-ти осіб, що приховано наближалася до позицій «Азову». По ним відкрили вогонь, унаслідок чого 4-х бойовиків знищили, а одного взяли в полон. З першого дня повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну від 24 лютого 2022 захищав Маріуполь. Наприкінці лютого протягом 48 годин азовці відбили 4 спроби висадки морського десанту, завдали ворогу суттєвих втрат. Лейтенант Станіслав Партала особисто знищив 8 загарбників та потопив 2 ворожі плавзасоби. 2 березня, повертаючись до пункту дислокації після успішного мінування можливих шляхів висування ворога, поблизу східних околиць Маріуполя, у с. Калинівка Маріупольського р-ну азовці зіткнулися з переважаючою групою противника. Лейтенант Станіслав Партала вміло організував відбиття нападу. Під час бою нацгвардійці знищили 3 бронемашини противника (причому дві з них особисто підбив Станіслав Партала), ворог удався до втечі. Командир взводу дістав важке поранення, але попри це продовжував керувати боєм і зумів вивести свій підрозділ у пункт дислокації. Того ж дня від отриманих ран він помер.
О. С. Іщенко